Ризиковані амбіції

Кажуть, що бізнесові амбіції – це позитивно. Проте бути амбіційним у бізнесі – це ще й ризиковано.

Буває, що підприємець настільки ужився із назвою свого підприємства, що вирішив зареєструвати його назву чи навіть емблему. Усе це юристи називають знаком для товарів, робіт, послуг, або торговельною маркою (ТМ).
І ризик виникає тоді, коли ця ТМ реєструється не на підприємство, а на самого його власника (засновника чи учасника залежно від організаційно-правової форми). Виходить, що ТМ належить власнику підприємства, а підприємство продовжує випускати продукцію чи надавати послуги під цією ТМ. І ніби ніяких підстав хвилюватися немає. Аж ось податківці під час планової чи позапланової перевірки почали звертати увагу на цей факт і просити пояснити на якій такій підставі підприємство користується «чужою» ТМ у своїй діяльності та чи сплачує воно плату за таке користування…

Зрозуміло, що питання для власника дивне, адже і підприємство, і ТМ належать йому. Однак, це з точки зору здорового глузду, а не податкового законодавства. А от з точки зору податкового законодавства підприємство отримує безоплатну послугу, користуючись чужою ТМ. І вартість цієї послуги має бути відображена в доходах такого підприємства та потрапити у базу оподаткування податком на прибуток.

Інше питання у тому, як порахувати таку вартість безоплатного користування. Податківці, зазвичай, тим не дуже заклопотані. Вони вигадують собі якийсь відсоток від вартості реалізованої під цією ТМ продукції та донараховують відповідний податок на прибуток з штрафами та пенею.

Уникнути ж цього ризику можна досить просто. Треба одразу ж після реєстрації ТМ укласти між її власником та підприємством, яке такому власнику належить, ліцензійний договір, встановивши у ньому вартість користування такою ТМ.

Читати Моніторинг