Наразі використовуючи слово «цифра», маємо на увазі зовсім не те, як його розуміли наші співвітчизники якихось 20—30 років тому. Повірте, тоді це слово вживали в зовсім іншому значенні.
А ще слово «зміст» (наповнення, уміст…) уже давно забуте. Замість нього звикли вживати слово «контент». Воно видається точнішим стосовно того, про що хочемо сказати наразі.
А ще, коли пояснюючи студентам, що є первинним — відносини чи право, що їх регулює, наголошую, що потреба в законі, а отже, й сам закон, з’являються тоді, коли відносини між людьми вже існують, держава на них вже звернула увагу і прагне їх врегулювати.
От і цього разу так вийшло. Послуги, пов’язані зі створенням та використанням цифрового контенту вже давно існують, а закон, що їх регулюватиме, тобто встановлює правила, яких у цих відносинах слід дотримуватися, набере чинності лише 2 березня. Ідеться про Закон України «Про цифровий контент та цифрові послуги» від 10.08.2023 р. № 3321-IX (далі — Закон).
Про що цей Закон
Про правовідносини, що виникають та існують між виконавцем та споживачем щодо надання цифрового контенту та/або цифрової послуги.
Виконавцем у розумінні Закону визнається фізична або юридична особа незалежно від форми власності, яка на підставі укладеного зі споживачем договору надає або зобов’язується надати йому цифровий контент та/або цифрову послугу (самостійно або через іншу особу, що діє від її імені або за її дорученням) у межах підприємницької діяльності, що здійснюється такою особою.
Окрім того, виконавець є суб’єктом електронної комерції в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» та може вважатися постачальником послуг проміжного характеру в розумінні цього самого Закону, якщо такий постачальник виступає як безпосередня сторона договору, укладеного зі споживачем, щодо надання цифрового контенту та/або цифрової послуги.
Споживач у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів» — це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію (послуги) для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.
Цифровий контент відповідно до Закону — це дані, які створюються і надаються в цифровій формі. До цифрового контенту належать, зокрема, комп’ютерні програми, застосунки, відеофайли, аудіофайли, музичні файли, цифрові ігри та електронні книги. Інакше кажучи, це інформація в цифровій формі.
До форми цифрового контенту входить інформація, яка транслюється в цифровому вигляді, потоково або міститься в комп’ютерних файлах. У вузькому розумінні цифровий контент містить популярні типи медіа, тоді як ширший підхід розглядає будь-який тип цифрової інформації (наприклад, оновлені цифрові прогнози погоди, GPS-карти тощо) як цифровий контент.
Позаяк дедалі більше осіб отримали доступ до інтернету, зріс обсяг і цифрового контенту. Розширений доступ полегшив людям отримувати новини та дивитися телебачення онлайн, відійшовши від традиційних платформ. Збільшення доступу до інтернету також призвело до масової публікації цифрового контенту через окремих осіб у формі електронних книг, публікацій у блогах і навіть публікацій у Facebook, Instagram, Telegram тощо…
На початку цифрової революції комп’ютери сприяли відкриттю, пошуку та створенню нової інформації в усіх галузях людських знань. Проте згодом інформація ставала все доступнішою, і це сприяло створенню цифрового контенту. З іншого боку зростання обсягу цифрового контенту призвело до зростання кількості суб’єктів, що його створюють та використовують у той чи той спосіб. А це призвело до потреби юридично врегулювати відносини між зазначеними суб’єктами, тобто установити певні правила, яких треба дотримуватися у таких відносинах.
Цифрова послуга — це послуга, що надає можливість споживачеві створювати, обробляти, зберігати та поширювати дані у цифровій формі або отримувати доступ до таких даних, а також здійснювати будь-які інші дії з даними у цифровій формі, що були створені чи завантажені споживачем або іншими користувачами такої послуги. До цифрових послуг належать, зокрема, такі, що дають змогу створювати, обробляти, отримувати доступ або зберігати дані в цифровій формі, навіть хостинг файлів, обробку текстів або гри, які пропонуються в середовищі хмарних обчислень і соціальних мережах.
Отже, Закон регулює відносини між зазначеними суб’єктами двох видів щодо відповідного предмета: цифрового контенту та цифрових послуг.
Повна версія статті тут: https://e.fdk.net.ua/finansovyy-dyrektor-kompaniyi-2024-2/tsyfrovyy-kontent-i-tsyfrovi-posluhy-ponyattya-vymohy