Притча про дві лампади та ПДВ

Мої вітання,

1-є квітня має бути смішним днем. Посміємося?

В ІПК від 12 березня № 979/6/99-95-42-03-15/ІПК податківці щодо характеру телефонних розмов дійшли «фундаментального» висновку: «…якщо платник не може підтвердити виробничий характер телефонних переговорів або телефонні переговори проводилися працівниками в особистих цілях, то згідно з пунктом 198.5 статті 198 Кодексу платник зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання».

Цілком логічним є запитання про те, яким саме чином цей виробничий характер можна підтвердити? Ви колись чули, як розмовляють між собою бізнесмени по телефону?

Вони запитують один одного про сім’ю, про дітей, про здоров’я, про останнє полювання чи рибалку… Якщо надати роздруківку такої телефонної розмови податківцям, то навряд чи вони погодяться на те, що така розмова має виробничий характер. Але саме такі розмови мають наслідком мільйонні контракти і поставки. Бо часто саме такі розмови спрямовані на підтримання відносин, що ведуть до реального руху в бізнесі. Без таких розмов бізнесменам не завжди вдається підтримувати виробничий характер стосунків.

Тож в деяких випадках саме приватний характер телефонних розмов дозволяє підтримувати виробничий характер бізнесових відносин. Просто згадайте будь-який фільм про бізнесменів, згадайте про що говорять такі бізнесмени, згадайте, чому ми часто говоримо, що бізнесмен усе своє життя витрачає на бізнес, навіть тоді, коли спілкується з сім’єю чи їде у відпустку на море.

А ще слід звернути увагу на те, як тонко податківці у вказаній ІПК перенесли акцент на те, хто саме має підтверджувати характер телефонних розмов. Вони вважають, що це справа платника податку. Та це й логічно, оскільки підтверджувати будь-який характер телефонних розмов, виробничий чи особистий, справа не проста. Навіть з роздруківкою телефонної розмови залишиться питання у тому, де закінчується виробничий і починається особистий характер.

Але інше питання у тому, чи можна таку роздруківку взагалі досліджувати навіть у суді, не те що під час перевірки. Адже таємницю телефонних розмов з Конституції України ще не виключили. Отже, роздруківку ніхто не зможе правомірно пред’явити ані суду, ані податківцям.

А ще варто нагадати ДФС про те, що відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тож не платник податків зобов’язаний доказувати виробничий характер телефонних розмов, а саме податковий орган зобов’язаний доказувати їх особистий характер. Залишається сподіватися на те, що суди також звертатимуть увагу на вказану ст.77 КАС України і нагадуватимуть податківцям, що законом встановлена презумпція саме виробничого характеру телефонних розмов, якщо платник податків саме таким чином цей характер визнав. Якщо ж податківці вважають, що характер не виробничий, а особистий, то вони й доказувати це мають самі. Принаймні так зазначено в КАС України.

І насамкінець індійська притча про дві лампади:

Якось увечері до мудреця прийшов чоловік за порадою. Було вже темно і в мудреця світила лампада, а поруч стояла ще одна без світла. Мудрець попросив почекати, загасив лампаду, яка світилася і запалив іншу. Після розмови відвідувач запитав: «Чому Ви загасили одну лампаду та запалили іншу?». Мудрець відповів: «До Вашого візиту я займався державними справами і в мене в лампаді горіла казенна олія. Але коли я займаюся особистими справами, я не можу собі дозволити використовувати її в особистих цілях».

Підписатись на Моніторинг