Чи змінили реформи пріоритети правоохоронних органів?

Вітаємо Вас!

Сьогодні про реформи, а точніше про мотивацію їх запровадження та найголовніше – результативність.

На реформах, а точніше їх проведенні та критиці, «піаряться» абсолютно усі пов’язані із владою особи. У державній владі вже сформувалися цілі блоки таких «піарників»: критики, запроваджувачі, ініціатори, розхвалювальники та інші.     

Кожна нова влада намагається якнайбільше розкритикувати реформи «попередників» та, своєю чергою, провести свої реформи під різними гаслами: «деофшоризація», «доступна Європейська медицина», «детінізація», «діджиталізація», «декомунізація» і ще безліч «де…..» та побільше «Європейського».

І тут необхідно погодитися, що іноді такі реформи справді діють, проте їх ефективність вкрай не така ж яскрава, як їх назва.

Давайте згадаємо хоча б реформування МВС, яке на папері та обіцянках виглядало як створення абсолютно нового, незаангажованого, самостійного органу виконавчої влади – Національної поліції, з новою структурою, завданнями, «метою» і, найосновніше, зміною старої системи злочинної «міліції» на взірець Європейських правоохоронних органів.

Ну то все на папері та обіцянках, а що ж маємо по завершенню реформи? А маємо наступне:

  • перейменування старої патрульно-постової служби у патрульну поліцію;
  • заміну старих «УАЗиків» на «пріуси»;
  • зростання рівня вуличної злочинності та аналогічне пониження рівня їх розкриття;
  • нових патрульних поліцейських, які у більшості випадків без допомоги працівників відділу моніторингу (який, до речі, на 90% був сформований із представників «злочинної міліції») навіть не можуть провести елементарного розгляду адміністративної справи.

Але ж це лише одна «сторона медалі». Це лише один із напрямків роботи НП. А ще є такий, аж вкрай важливий, як – органи досудового розслідування. І ось тут є, була і, на жаль, ще довго буде величезна біда. Погодьтеся, що на фоні кримінальної відповідальності адміністративний штраф у 85 гривень викликає посмішку. Тут необхідно зауважити, що біда ця почалася ще у 2012 році та почалася разом із приходом нового Кримінального процесуального кодексу, що потягнуло за собою збільшення кількості кримінальних проваджень, зниження якості їх розслідування та, якщо говорити взагалі, то майже безладу в системі органів досудового розслідування. Основними ж причинами цієї «біди», бо інакше такий стан назвати неможливо, стала непродуманість нового КПК та елементарний брак кваліфікованого персоналу. Для прикладу, через брак кадрів штат  слідчих підрозділів заповнювався працівниками з інших. Звісно ж і там були люди, охочі працювати саме слідчими, але 90% таких переведень були здійснені примусово і за «погодження» керівників, з підрозділів яких такі особи набиралися. Погодьтеся, що у випадку, коли Вам скажуть віддати із свого відділу 10 осіб у інший відділ, Ви точно не віддасте тих, хто дійсно є професіоналом своєї справи, для Вас навпаки, можливо, це дасть можливість скинути непотрібний «баласт».

Йдемо далі. Знову ж таки, нова влада – нові реформи та обіцянки. І ось тут дуже хочеться згадати про обіцяну зміну пріоритетів діяльності органів Служби безпеки України. Абсолютно усі знають, для чого такі органи створювалися та які у них «на папері» основні напрямки роботи.

Так от, як вірно виразилися деякі представники нової влади, СБУ до економічних злочинів не має абсолютно ніякого відношення, окрім випадків, якщо такі злочини пов’язані із прямою підслідністю СБУ, яка КПК передбачена статтею 216 цього Кодексу.

КПК прямо передбачає, що такими злочинами (кримінальними правопорушеннями) є діяння, передбачені ст. ст. 110110-2111112113114114-1201, 201-1258-258-5265-1305328329330332-1332, 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 та, у деяких (дуже окремих випадках, прямо передбачених КПК) випадках, ст. ст.  365366367425426 ККУ.

Що таке підслідність? Якщо сказати просто, то це визначення повноважень певного органу виконавчої влади на розслідування певної категорії діянь. І КПК чітко урегульовує таку підслідність.

Що маємо у житті? Наприкінці минулого тижня одному з наших клієнтів зателефонував працівник СБУ та повідомив, що буде здійснювати виїмку документів на підставі уже отриманої ухвали слідчого судді. Отримали ухвалу і….. і посміялися досхочу, особливо з однієї фрази: «Співробітники ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях вбачають в діях ……. ради ознаки злочину, передбаченого ч. 2 
ст. 364 КК України
, а в діях службових осіб ТОВ «……» ознаки злочинів, передбачених
ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 191 КК України». Якщо коротко, то усі вказані у статті кримінальні правопорушення не є підслідними органам служби безпеки.

Йдемо далі, сама процедура виїмки документів. Надавався тимчасовий доступ працівнику СБУ, який:

  1. не знаходиться на оперативній посаді;
  2. не вказаний у дорученні слідчого;
  3. не вказаний в ухвалі слідчого судді як особа, якій надається тимчасовий доступ.

Зрештою орган досудового розслідування звісно ж отримав документи, проте отримані вони були з явними порушеннями КПК, починаючи з підслідності і закінчуючи самим вилученням неуповноваженою особою. Так й у ході самого вилучення було здійснено декілька дій, які повністю нівелюють значення цих документів для кримінального провадження. І в результаті – як отримані документи, так і всі похідні після цього вилучення «докази» для суду не мають жодної доказової сили. Вони апріорі є недопустимими.

Після усього цього дуже хочеться запитати у представників влади: «А чи на такому ж самому рівні «реформовані» органи проводять розслідування у резонансних справах та який від таких розслідувань буде результат?».

Владислав ГОЛОВАТЮК, помічник адвоката

Підписатись на Моніторинг