Вітаємо Вас!

У школі, коли вчителька хімії починала спочатку розповідати вже пройдений матеріал,  на питання когось із неуважних учнів, вона завжди казала «знов за рибу гроші».

Вивчаючи судову практику, у мене складається враження, що скоро і судді Верховного Суду писатимуть у своїх рішеннях «знову за рибу гроші». Настільки часто суди нижчестоящих інстанцій просто ігнорують правові позиції Верховного Суду і формують свої позиції, при цьому без достатнього нормативного чи теоретичного обґрунтування.

Так, Верховний Суд вкотре нагадав, що у слідчого судді відсутнє право надавати дозвіл на проведення перевірки, а суди зобов’язані керуватися висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду.

А саме, у Постанові від 24 вересня 2020 року у справі № 635/790/15-к Верховний Суд ще раз нагадав судам нижчестоящих інстанцій про невід’ємні повноваження Верховного Суду забезпечувати єдність судової практики.

У вказаній справі Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії. На вказану Ухвалу була подана апеляційна скарга, яку Апеляційний суд повернув захиснику. Захисником була подана касаційна скарга. Верховний Суд скаргу задовольнив, ухвалу Апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

При повторному розгляді Апеляційний суд скаргу залишив без задоволення, а ухвалу слідчого судді – без змін. Суд апеляційної інстанції послався на те, що на час розгляду клопотання слідчим доведено необхідність надання дозволу на проведення позапланової виїзної ревізії.

З такою позицією Апеляційного суду Верховний Суд не погодився та зазначив, що питання про повноваження слідчого судді надавати такий дозвіл вже неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 243/6674/17 було визнано, що повноваження слідчого судді виносити ухвалу про надання дозволу на проведення позапланової перевірки, не передбачено КПК (пункти 14, 21). Суд не вбачає підстав змінювати підхід, виражений у цій постанові, лише з тієї причини, що в оскаржуваній ухвалі йдеться не про позапланову перевірку, а про позапланову ревізію, оскільки ухвали про дозвіл на проведення позапланової ревізії також не передбачені КПК.

Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував правову позицію Верховного Суду щодо повноважень слідчого судді виносити ухвалу про дозвіл на проведення позапланової перевірки, на яку були прямі посилання в апеляційній скарзі, без жодного обґрунтування її незастосовності у цій справі.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики, однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Частини 5 та 6 статті 13 того ж Закону зобов’язують всіх суб’єктів владних повноважень керуватися висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду, а суди враховувати їх при застосуванні норм права.

Як зазначено у згаданому вище рішенні Великої Палати Верховного Суду, ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки не передбачено КПК, а тому немає ані дозволу, ані заборони щодо апеляційного оскарження такої ухвали. Верховний Суд вважає, що цей висновок, mutatis mutandis, також стосується й касаційного оскарження ухвали апеляційного суду, якою, всупереч правовій позиції Верховного Суду, залишено в силі ухвалу слідчого судді, прийняту поза межами його повноважень, і у випадках, подібних до цієї справи, правило частини 4 статті 424 КПК не може обмежити невід’ємне повноваження Верховного Суду забезпечувати єдність судової практики і стабільність правовідносин у державі.

На підставі вищевикладеного Верховний Суд вдруге скасував незаконну ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий третій розгляд в суд апеляційної інстанції.

З викладеного випливає один висновок: як сказав поет «Борітеся – поборете!», точніше, не жалкуйте часу для вивчення не лише законодавства, а й судової практики, і головне – застосовуйте її так довго і так наполегливо, аж поки не отримаєте потрібне Вам рішення, адже «Дорогу здолає той, хто йде».

Марина Костенко, Адвокат, Партнер