Невиплачені дивіденди як внесок до статутного капіталу

Питання: У ТОВ прийнято рішення про виплату дивідендів за 2017 рік нерезиденту у 2018 році. 2/3 дивідендів виплачено у 2018 році. Залишок дивідендів – кредиторська заборгованість. Найближчим часом фінансовий стан підприємства не дуже задовільний. Чи можна «скасувати» невиплачену частину дивідендів за рішенням учасників чи перевести додатковими зборами учасників в якийсь резерв чи поповнення статутного капіталу. При цьому мова не йде про реінвестування дивідендів. Мова йде про скасування вже нарахованих дивідендів. Бажано без наслідків?

Відповідь: Відповідно до ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право зокрема брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди). Аналогічно це право складає частину корпоративних прав, передбачених ст.167 Господарського кодексу України, відповідно до якої корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі – Закон про ТОВ) виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.

Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений статутом товариства або рішенням загальних зборів учасників.

Таким чином строк виплати дивідендів може бути встановлений і довший, аніж шість місяців. У такому разі затримка виплати дивідендів буде правомірною.

 

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Сторонами у зобов’язанні ст.510 ЦКУ визнає боржника і кредитора.

 

Таким чином виплата дивідендів учасникам ТОВ цілком відповідає правовідношенню, яке класифікується як зобов’язання. Кредитором у цьому зобов’язанні є учасник, який був таким учасником на день прийняття рішення про виплату дивідендів, а боржником у цьому зобов’язанні є саме ТОВ.

За загальним правилом зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України). Інші способи припинення зобов’язання перелічені у главі 50 ЦКУ, а саме: зарахування, передача відступного, прощення боргу, з домовленістю сторін, поєднанням боржника і кредитора в одній особі та ін…

 

Закон про ТОВ не передбачає можливості «скасування» зобов’язання ТОВ з виплати дивідендів учасникам після прийняття рішення про їх виплату. Проте цей Закон і не забороняє вчинити таку дію. Тобто окремим рішенням загальних зборів учасників може бути врегульовано внесення змін у розмір дивідендів, які підлягають виплаті, таким чином, щоб до виплати підлягала лише сума, вже фактично виплачена. У такому разі доведеться коригувати усі нарахування та утримання податків, пов’язаних за нарахуванням дивідендів. Якщо так нарахування були здійсненні. А це, зрозуміло, приверне увагу податківців.

 

Відповідно до ст.17 Закону про ТОВ учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства без додаткових вкладів за рахунок нерозподіленого прибутку товариства. У разі збільшення статутного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку товариства без залучення додаткових вкладів склад учасників товариства та співвідношення розмірів їхніх часток у статутному капіталі не змінюються.

Проте вже нараховані дивіденди не можна вважати нерозподіленим прибутком, за рахунок якого й здійснюється збільшення статутного капіталу.

 

Однак з іншого боку Закон про ТОВ не забороняє учасникам отримані дивіденди, або такі, що підлягають отриманню внаслідок розподілу прибутку, спрямовувати на збільшення статутного капіталу.

Відповідно до ст.13 Закону про ТОВ вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. При цьому товариство не може надавати позику для оплати вкладу учасника або поруку за позиками, кредитами, наданими третьою особою для оплати його вкладу.

Отже, загальними зборами учасників цілком правомірно може бути прийнято рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ на суму, еквівалентну сумі невиплачених дивідендів. Після набрання чинності таким рішенням ТОВ може перерахувати учаснику невиплачену суму дивідендів, а учасник зворотнім платежем може цю ж суму перерахувати на рахунок ТОВ як внесок на збільшення статутного капіталу. Таким чином сума грошових коштів ТОВ не зменшиться

 

Крім того, можливий варіант зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно до ст.601 ЦКУ зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Проте у цьому разі слід враховувати, що у разі прийняття загальними зборами учасників ТОВ рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів у учасників виникає право здійснити додаткові вклади, а не обов’язок. А право, як відомо та логічно, не наділяє ТОВ вимогою. Оскільки для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідними є дві зустрічні однорідні вимоги, то в такому разі зарахування є неможливим через відсутність зустрічної вимоги ТОВ до учасника.

Однак відповідно до ч.8 ст.18 Закону про ТОВ з учасником товариства та/або третьою особою може бути укладено договір про внесення додаткового вкладу, за яким такий учасник та/або третя особа зобов’язується зробити додатковий вклад у грошовій чи негрошовій формі, а товариство – збільшити розмір його частки у статутному капіталі чи прийняти до товариства з відповідною часткою у статутному капіталі.  У такому разі вже можна говорити про існування зустрічних однорідних вимог, а отже й про припинення зобов’язань шляхом їх зарахування.

Отже, якщо учасники ТОВ приймуть рішення про збільшення статутного капіталу шляхом внесення додаткових вкладів і при цьому з нерезидентом буде укладено договір про внесення ним додаткового вкладу, за яким у нерезидента виникне відповідне зобов’язання, то можна буде таке зустрічне зобов’язання зарахувати зобов’язанням ТОВ про виплату такому учаснику невиплаченої суми дивідендів. І таке зарахування не відповідатиме ознакам реінвестування, оскільки у такому разі збільшення статутного капіталу здійснюватиметься за рахунок додаткового вкладу, а не за рахунок нерозподіленого прибутку ТОВ.

Автор: Олександр Єфімов,
Керуючий Партнер, доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, член Науково-консультативної ради Верховного Суду