Майно фермерського господарства: що доцільно прописати в статуті

Опубліковано: АгроПро № 24/2020

Продовжуючи тему статуту фермерського господарства (далі – ФГ) далі проаналізуємо, як у статуті ФГ відобразити положення стосовно майна ФГ: що потрібно врегулювати, які процедури слід прописати детально, як відобразити умови про складений капітал та ін.

Що передбачає законодавство

Порядок формування майна (складеного капіталу) ФГ зазначається вйого установчому документі (ч. 4 ст. 1 Закону Українивід 19.06.2003 р. № 973-IV «Про фермерське господарство», далі – Закон № 973). Таким документом для ФГ – юридичних осіб є статут.

Приблизний перелік активів, які можуть входити до складу майна ФГ міститься у ст. ст. 19 та 20 Закону № 973. Тому в статуті ФГ варто конкретизувати цей перелік, та зазначити, що у власності ФГ може перебувати будь-яке майно, яке необхідне для здійснення його діяльності і набуття якого у власність не заборонено законом.

Крім того, ст. 20 Закону № 973 вимагає, щоб статут ФГ містив:

  • строк передачі членом ФГ майнових прав до складеного капіталу господарства (ч. 2 );
  • порядок володіння, користування і розпорядження майном ФГ (ч. 5);
  • розмір частки майна ФГ та порядок її отримання членами ФГ у разі його ліквідації або припинення членства у фермерському господарстві (ч. 6).

Далі зупинимося на цих положеннях детальніше.

Передача майнових прав засновником (членами)

Закон № 973 прямо передбачає, що до складу майна ФГ (складеного капіталу) може входити право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність).

Це означає, що засновник (член) ФГ може передати до складеного капіталу не самемайно (рухомі чи нерухомі речі), а право користування ним.

В ч. 2 ст. 54 Закону Українивід 19.09.1991 р.№ 1576-XII«Про господарські товариства» передбачено, що майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається йому у разі вибуття такого учасника в натуральній формі без винагороди. Вважаємо, що такий же підхід варто закріпити і в статуті ФГ.

Оскільки Закон № 973 більше нічого не передбачає з цього приводу, радимо у статуті ФГ закріпити наступні положення (див. зразок):

  • підставу для внесення майнових прав (рішення засновника або зборів членів ФГ про внесення майнового права до складеного капіталу. Якщо передача відбуватиметься на підставі рішення зборів, доцільноним визначити особу, яка буде вповноважена від імені ФГ підписати акт приймання-передачі);
  • підставу для передачі майнового права та строк складання такого документу;
  • порядок визначення грошової оцінки майнового права як вкладу до складеного капіталу (це може відбуватись за згодою членів ФГ (краще одностайно) або за оцінкою незалежного оцінювача);
  • строк передачі майнового права (радимо закріпити, що майнове право передається до складеного капіталу ФГ на певний конкретний строк; на весь період діяльності Господарства (до його ліквідації) або до виходу особи, що його передала, з числа засновників (членів) ФГ, в залежності від того, яка подія настане раніше);
  • порядок повернення майнового права засновнику/члену.

Щодо реєстрації майнового права

Внесене до складеного капіталу майнове право є власністю ФГ (ст. ст. 19, 20 Закону № 973). Тож якщо було внесено право користування нерухомим майном, виникає питання стосовно державної реєстрації такого права. Зауважу, що законодавством це питання не достатньо врегульовано, а практики застосування наразі майже немає.

Проаналізуємо законодавчі норми з цього питання.

НОТАТКАМайном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Ст. 190 Цивільного кодексу Україні

Законом України від 01.07.2004 р.№ 1952-IV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952) таПостановою КМУ від 25.12.2015 р. № 1127«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок здійснення такої реєстрації. Зокрема, передбачено, що державній реєстрації підлягають «інші речові права, похідні від права власності». Отже, є ризик, що в разі не реєстрації таких прав – вони не визнаватимуться.

Виснуємо – майнові права щодо нерухомого майна (право користування майном, яке належить члену ФГ на праві власності) можуть бути зареєстровані.

Законом № 1952 також встановлено, що рішення про державну реєстрацію прав приймається у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав.

Отже, при дотриманні вказаного порядку, у ФГ виникає право вимагати здійснення державної реєстрації внесеного до складеного капіталу майнового права, а у державного реєстратора виникає обов’язок здійснити таку реєстрацію.

Проте, як зазначено вище – на сьогодні немає практики застосування цих норм. Також немає офіційних роз’яснень Мінюсту щодо реєстрації/не реєстрації майнових прав. А тому особам, які мають намір здійснювати фермерську діяльність, необхідно включити до статуту такі пункти та спробувати зареєструвати зазначені права. Якщо держреєстратор відмовляє – такі дії можна оскаржити до суду.

 Право постійного землекористування як внесок до складеного капіталу

Поняття права постійного користування земельною ділянкою вміщене у ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ): ним є право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Іншими словами, постійний землекористувач може безстроково володіти земельною ділянкою (впливати на неї відповідно до свого інтересу), а також користуватися нею (отримувати її корисні властивості для задоволення власних потреб).

Із наведеного визначення слідує, що постійний землекористувач не може розпоряджатися переданою йому земельною ділянкою. Про це зазначаві Конституційний Суд України в п. 5.6 рішення від 22.09.2005 р. у справі № 5-рп/2005: «власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі – в частині передачі земель у суборенду за згодою власника). Натомість постійні користувачі такої можливості позбавлені».

При цьому ні Закон України від 20.12.1991 р. № 2009-XII«Про селянське (фермерське) господарство» (діяв до набрання чинності Законом № 973), ні Закон № 973, ні інші нормативно-правові акти не передбачали «автоматичного» переходу права користування від громадянина, якому надавалася земельна ділянка для ведення фермерського господарства, до ФГ після його реєстрації як юридичної особи.

Тому тривалий час існувала думка, що засновник/член ФГ не вправі передати право постійного користування земельною ділянкою, наданою йому як фізичній особі, такому ФГ як юридичній особі за будь-яким правочином. У тому числі він не може передати таке право постійного користування і до складеного капіталу ФГ.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду (далі – ВПВС) у постановах від 23.06.2020 р. у справах № 179/1043/16-ц та № 922/989/18 дійшла висновку, що; «…надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Тож з моменту державної реєстрації ФГ як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновникові для ведення такого господарства, набуває саме фермерське господарство…».

При цьому, на думку ВПВС, правове становище ФГ як юридичної особи та суб’єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об’єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Відтак, згідно із висловленою ВПВС позицією,право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, зберігається за ФГ, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства, до моменту припинення діяльності такої юридичної особи як ФГ.

На жаль, на сьогодні немає ані роз’яснень Мінюсту, ані законодавчих ініціатив, які б могли запропонувати чітке вирішення такої ситуації. Натомість державні реєстратори на місцях відмовляють ФГ у перереєстрації права постійного користування з фізичної особи на ФГ. Практики оскарження таких рішень наразі немає.

Проте ФГ можуть закріпити в своєму статуті положення щодо переходу права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, до ФГ як юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Для цього доцільно відобразити в статуті відомості про таку земельну ділянку (кадастровий номер, площу, правовстановлюючий документ засновника). Після цього, керуючись положеннями статуту та спираючись на вищевказані постанови ВПВС, зареєструвати за ФГ право постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику ФГ. Якщо державний реєстратор відмовить у проведенні державної реєстрації, ФГ може позиватись до суду та оскаржувати таку відмову.

Оренда неприватної землі як внесок до складеного капіталу

В силу ст. 8Закону України від 06.10.1998№ 161-XIV«Про оренду землі»(далі – Закон № 161) право на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності для ведення ФГне може бути відчужено її орендарем іншим особам, внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

Оскільки внаслідок передачі майнового права до складеного капіталу ФГ воно стає його власником, можна говорити про відчуження такого майнового права (в даному випадку – оренди державної/комунальної землі).А це означає, що засновник (член) ФГ з огляду на пряму заборону ст. 8Закону № 161 не може передавати право оренди неприватної землі до складеного капіталу ФГ.

У той же час, вищевикладений підхід ВПВС щодо переходу до ФГ землі, наданої засновнику ФГ у постійне користування, повністю підтримується нею і в орендних відносинах.

Так, ВПВС у постанові від 30.06.2020 р. у справі № 927/79/19 висловила позицію, що: «…після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства і створення такого господарства права та обов’язки орендаря за відповідним договором переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації… Тому ФГ звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації права оренди на підставі договору, укладеного засновником цього господарства. …Укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на ФГ чинним законодавством України не передбачене, відповідно, не є обов’язковим…

Отже, в цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, а здійснюється перехід прав та обов’язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним ФГ. При цьому такий перехід відбувається в силу приписів Закону № 161 і не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод».

Для застосування цього підходу ФГ варто відобразити в своєму статуті відомості про земельну ділянку, право користування якою має його засновник, а також строк, на який ФГ передається це майнове право.

Порядок володіння, користування та розпорядження майном

У цій частині до статуту варто включити фразу, що ФГ володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону. Так, ФГ має право продавати та передавати юридичним і фізичним особам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безкоштовно в тимчасове користування або в позику, під заставу та іншим способом належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності й нематеріальні активи, а також грошові кошти та списувати їх із балансу в межах, визначених законодавством і статутом.

Оскільки управління юрособою здійснюють її органи, у статуті ФГ слід передбачити їх компетенцію і відносно майна ФГ. Так, Голову ФГ можна наділити як необмеженими повноваженнями у питанні розпорядження майном ФГ, так і обмежити його в цьому. Зокрема, обмеження можуть стосуватись ціни угод (договорів, контрактів, правочинів), які вправі вчиняти голова ФГ без згоди (погодження, рішення) зборів членів ФГ; видів майна, яким не може розпоряджатись голова ФГ без участі зборів членів ФГ (наприклад, земля, інша нерухомість, сільгосптехніка тощо).

Майнові питання при вибутті члена ФГ

Перш ніж прописувати умови статуту про виплату частки майна члену ФГ, що вибув, необхідно визначитись із розміром участі членів ФГ у ньому. Так, члени ФГ можуть домовитись, що розмір частки кожного у майні ФГ визначається залежно від їхніх майнових вкладів (у пропорційному відношенні). Або ж досягти згоди, що частки всіх членів ФГ у майні останнього є рівними. Чи обрати інший варіант. Головне, щоб закріплений механізм був зрозумілим всім учасникам, не допускав множинного тлумачення та міг бути реалізований практично.

Тому у Статуті радимо визначити наступні моменти з цього приводу (див. зразок):

  • дату вибуття члена ФГ для визначення вартості майна ФГ та відповідної частки(такою датою може бути дата отримання ФГ заяви члена ФГ про вихід, дата прийняття рішення членів про внесення змін до статуту у зв’язку зі зміною складу членів ФГ, дата внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізосіб-підприємцівта громадських формувань про виключення особи зі складу членів ФГ);
  • спосіб визначення вартості майна ФГ для визначення частки (за даними бухгалтерської звітності ФГ;суб’єктом оціночної діяльності (в цьому разідоцільно визначитись із процедурою вибору такого суб’єкта та порядком оплати його послуг – за рахунок ФГ, члена ФГ, що вибуває тощо));
  • право члена ФГ або його представника на доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки;
  • строк виплати ФГ вартості частки члену ФГ, що вибув (шість місяців, рік…);
  • спосіб виплати частки(грошовий, натуральний, комбінований).

Як орієнтир при написанні цих положень Статуту ФГ можна використовувати ст. 24 Закону України від 06.02.2018№ 2275-VIII«Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

 Складений ≠ статутний

Говорячи про майно ФГ неможливо не торкнутись і питання створення статутного капіталу.

Закон № 973 не оперує терміном «статутний капітал» фермерського господарства. Разом із тим, у ст. 19 вказаного Закону вживається поняття «складений капітал». Цей термін застосовується як синонім поняття «майно фермерського господарства».

З визначень поняття «статутний капітал», що міститься у чинному законодавстві України (Законах України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 21.07.2020 № 819-IX та «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III, у затверджених Укоопспілкою 28.07.2006 Методичних рекомендаціях з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств), вбачається, що статутний капітал суб’єкта господарювання складається із вкладів його засновників (учасників), а розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Із буквального тлумачення ст. 19 Закону № 973 слідує, що джерела формування складеного капіталу ФГ набагато різноманітніші: окрім майна (майнових прав), які передаються членами ФГ, до складеного капіталу входять також продукція, вироблена самим господарством у результаті господарської діяльності, одержані ФГ доходи, а також інше майно, набуте ФГ на підставах, що не заборонені законом.

І хоча слово «складений» у ст. ст. 113, 115, 116 ЦКУ вживається в дужках поряд із словом «статутний», складений капітал саме фермерського господарства не є тотожним його статутному капіталу – перше поняття є ширшим.

Ситуація саме стосовно фермерських господарств ускладнюється тим, що чинне законодавство не передбачає обов’язковість формування у них статутного капіталу. Відтак, більшість ФГ створювалась без формування статутного капіталу.

Разом із тим, у законодавчих актах відсутня заборона формування статутного капіталу у фермерському господарстві. Тому із закріпленого у ст. 19 Конституції України принципу стосовно того, що юридичним особам приватного права дозволено все, що прямо не заборонено законом, слідує висновок про можливість прийняття компетентним органом управління ФГ рішення про формування його статутного капіталу.

Підтвердженням цього є і ч. 4 ст. 1 Закону № 973, в якій міститься перелік положень, що може містити статут ФГ. Такий перелік не є вичерпним. Це означає, що до статуту ФГ можна включити будь-які положення. Головне, щоб вони не суперечили законодавству України.

Тим більше, що практика знає такі випадки – в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровані фермерські господарства зі статутним капіталом.

Суди теж визнають право ФГ на створення статутного капіталу. Так, Пленум Вищого господарського суду України зазначає, що корпоративні відносини виникають, зокрема, й у фермерських господарствах (п.1.1 постанови від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»).

Дослідивши положення статуту фермерського господарства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд у постанові від 17.08.2017 у справі № 912/1182/17[1] дійшов до висновку, що фермерське господарство, де створений статутний капітал, має ознаки корпоративного підприємства. Розмір статутного капіталу, порядок його формування та зміни (збільшення/зменшення) визначено положеннями статуту, прийняття рішення про зміну розміру статутного капіталу віднесено до компетенції засновників (членів) фермерського господарства. Також, лише установчим документом визначається розмір частки у статутному капіталі, який належить кожному члену (учаснику). Внесення таких змін до розміру статутного капіталу та інший розподіл часток між членами внесків до статутного капіталу має наслідком внесення відповідних змін до статуту.

Окрім того, суди у спадкових спорах визнають право власності спадкоємця на частку у статутному капіталі[2], визнаючи таким чином вказану частку об’єктом цивільних правовідносин.

Тож уповноваженим органом ФГ (визначається на підставі Статуту) може бути прийняте рішення про формування статутного капіталу ФГ, розподіл часток у статутному капіталі господарства між його членами, порядок внесення вкладів до статутного капіталу ФГ, порядок відчуження частки членом ФГ, звернення стягнення на неї тощо.

Таким чином, зважаючи на неповноту законодавчого регулювання, питання правового статусу та порядку володіння, користування та розпорядження майном ФГ повинні детально визначатися статутом ФГ. Тож радимо відповідально підходити до його розробки, у тому числі і в частині питань щодо майна ФГ.

 

ЗразокМайно Господарства

1. Майно Господарства належить йому на праві власності. У власності Господарства може перебувати будь-яке майно, яке необхідне для здійснення діяльності Господарстваі набуття якого у власність не заборонено законом.

2. Господарство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону. Господарство має право продавати та передавати юридичним і фізичним особам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безкоштовно в тимчасове користування або в позику, під заставу та іншим способом належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності й нематеріальні активи, а також грошові кошти та списувати їх із балансу в межах, визначених законодавством і цим Статутом. Господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі будь-яких угод, не заборонених чинним законодавством.

3. До складу майна Господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена Господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами Господарства до його складеного капіталу.

3. Передача вкладів до складеного капіталу Господарства здійснюється на підставі Акту приймання-передачі, який має бути підписаний протягом 10-ти робочих днів з дня прийняття рішення зборами членів Господарства про внесення такого вкладу.

4. Грошова оцінка майнового права, що вноситься до складеного капіталу Господарства, визначається за одностайною згодою всіх членів Господарства. У разі недосягнення одностайної згоди, грошова оцінка майнового права, що вноситься до складеного капіталу Господарства, визначається суб’єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України від 12.07.2001 № 2658-III«Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні або Закону, ухваленого на його зміну.

Суб’єкт оціночної діяльності для визначення вартості майнового права обирається членами Господарства. Якщо протягом 10 календарних днів з  дати прийняття рішення про внесення вкладу до складеного капіталу члени Господарства не визначать суб’єкта оціночної діяльності, його обирає Голова Господарства. Договір на проведення оцінки із суб’єктом оціночної діяльності укладає і послуги за ним оплачує Господарство або член/члени Господарства, який(і) вимагає(ють) проведення оцінки.

5. У випадку, коли до складеного капіталу Господарства вноситься право користування нерухомим майном, таке право підлягає державній реєстрації, якщо така реєстрація вимагається законодавством України, чинним на момент внесення вкладу.

6. Майнове право передається до складеного капіталу Господарства на весь період діяльності Господарства (до його ліквідації) або до виходу/вибуття особи, що його передала, з числа засновників (членів) ФГ, в залежності від того, яка подія настане раніше. У разі настання будь-якої із вказаних подій Господарство зобов’язане повернути майнове право у найкоротший строк, але не пізніше ніж через 10 днів з моменту вибуття особи, що його передала, з числа засновників (членів) ФГ, або з дня прийняття рішення про ліквідацію ФГ. Повернення майнового права відбувається за актом приймання-передачі.А зміни до статуту в такому випадку – потрібні? Про це не треба зазначити в статуті? Я вважаю, що при внесенні майна до складеного капіталу перераховувати таке майно в статуті не потрібно. Тому і зміни до статуту не потрібні. Зазначати про це в статуті не обов’язково.

7. Засновник/член Господарства має право на отримання частки майна Господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у Господарстві. Частки засновника та членів у майні Господарства є рівними.

8. Належна громадянину, який вибув зі складу членів Господарства, вартість частки в майні Господарства визначається на підставі бухгалтерського балансу, складеного на дату його вибуття. Датою вибуття громадянина зі складу членів Господарства вважається дата отримання Господарством заяви про вихід зі складу членів Господарства, дата смерті засновника/члена Господарства або дата прийняття зборами членів Господарства рішення про виключення особи зі складу членів Господарства у випадках, передбачених цим Статутом.

Господарство зобов’язане надавати громадянину, який вибув зі складу членів Господарства, його представнику чи спадкоємцю доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки у майні Господарства.

9. Господарство зобов’язане протягом одного року з дати вибуття особи зі складу членів Господарства виплатити такому колишньому члену вартість його частки.

10. За згодою громадянина, який вибув зі складу членів Господарства, та Господарства зобов’язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов’язанням із передачі іншого майна.

11. Голова Господарства розпоряджається майном і коштами Господарства відповідно до цього Статуту та чинного законодавства України. Голова Господарства укладає угоди (договори, контракти, правочини), ціна яких не перевищує 5 000 000 (п’яти мільйонів) гривень, без письмового погодження зі зборами членів Господарства.

12. Землі Господарства можуть складатися із:

а) земельних ділянок, що належать на праві власності Господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що належать громадянам – членам Господарства  на праві приватної власності;

в) земельних ділянок, що перебувають в користуванні Господарства (у т.ч. на умовах оренди, емфітевзису);

г) земельної ділянки площею ___,__ га з кадастровим номером _____________:__:___:____, переданої засновнику Господарства для створення останнього, що підтверджується Державним актом на право постійного користування _________________. З дня державної реєстрації Господарства відбулася заміна постійного землекористувача (орендаря), і Господарство повноважне зареєструвати за собою право постійного користування (оренди) вказаною земельною ділянкою.

13.. Звернення стягнення на належні Господарству земельні ділянки допускається у випадках, коли у Господарства  відсутнє інше майно, на яке може бути звернено стягнення.

Автор: Ірина Висіцька, Партнер, адвокат Адвокатської фірми “Єфімов та партнери”