Відповідальність керівника за борги підприємства

Вітаю!

Цього разу вступне слово до нашого Моніторингу буде особливо актуальним для керівників підприємств, оскільки мова піде про їх потенційно можливу відповідальність за борги підприємства та за «маніпуляції» з цифрами в балансі.

Так, ще в кінці 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ), який привніс чимало новацій у процедуру банкрутства. До однієї із таких новацій можна віднести збільшення відповідальності керівника за борги підприємства-банкрута. Ця тема вже давно хвилює кредиторів, оскільки часто вони потрапляють в ситуацію, коли стає зрозуміло, що стягнути борги з підприємства-боржника не вдасться, і причиною цьому можуть бути дії керівництва боржника. А тому зацікавленими особами постійно напрацьовуються та пропонуються механізми, які б дозволяли кредиторам максимально задовольняти свої вимоги, у тому числі, й за рахунок керівника підприємства.

Насправді, попереднє законодавство з питань банкрутства містило певні механізми, які передбачали умови, за яких керівника можна було притягнути до відповідальності «за доведення до банкрутства». У цій частині з появою КУзПБ нічого не змінилося.

Разом з тим, у порівняні з попереднім законодавством КУзПБ збагатився ще й новими положеннями, які зобов’язують керівника підприємства протягом 1 місяця  звертатися до суду у випадку, коли виникає загроза неплатоспроможності підприємства. І якщо керівник порушить це зобов’язання, тобто, не звернеться до суду, то такий керівник буде нести солідарну відповідальність за боргами підприємства, якщо майна підприємства не вистачить для задоволення усіх вимог кредиторів.

Отже, якщо до появи КУзПБ керівник підприємства міг відповідати за борги підприємства лише у випадку, якщо б було доведено, що керівник є винним у «доведенні підприємства до банкрутства», то з появою КУзПБ така відповідальність може настати також у випадку, якщо керівник не звернеться до суду після виникнення загрози неплатоспроможності підприємства.

Якщо коротко, то загроза неплатоспроможності виникає тоді, коли одночасно існують простроченні грошові зобов’язання незалежно від суми та строку перед кількома кредиторами, і є розуміння того, що задоволення вимог одного або кількох таких кредиторів призведе до того, що активів підприємства, що залишаться, не вистачить для задоволення вимог інших кредиторів.

Як бачите, керівнику підприємства варто забезпечити постійний моніторинг прострочених грошових зобов’язань та їх порівняння з активами підприємства, наявними на момент виникнення відповідних прострочених грошових зобов’язань. І якщо стане зрозуміло, що активів не вистачить на усі прострочені грошові зобов’язання, то день, коли таке станеться, і буде тим днем, від якого буде відраховуватися місячний строк, протягом якого керівник зобов’язаний звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Невиконання ж цього обов’язку дасть підстави кредиторам після закінчення процедури банкрутства та у випадку, якщо активів підприємства не вистачить для задоволення усіх вимог кредиторів, вимагати від керівника погашення боргів підприємства.

Дещо схожі зобов’язання для керівників підприємств та наслідки у вигляді субсидіарної відповідальності за боргами підприємства визначені й у Законі України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Так, у цьому Законі є норма (ч. 3 та 4 ст. 31), відповідно до якої керівникам потрібно постійно слідкувати за тим, чи не знизилась вартість чистих активів підприємства більш як на 50% порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року. І якщо таке зниження сталося, керівник зобов’язаний скликати загальні збори учасників. У випадку нескликання зборів та визнання товариства банкрутом до закінчення 3-річного строку з дня зниження вартості чистих активів, керівники солідарно відповідатиме за борги підприємства.

А ще у цьому Законі є норма (ч. 5 ст. 26), яка дозволяє притягнути керівника до «грошової» відповідальності за будь-які маніпуляції з цифрами в балансі підприємства. Так, якщо буде встановлено, що керівник підприємства свідомо (самостійно або з бухгалтером) ввів в оману учасників товариства щодо його фінансового стану (зокрема, шляхом включення недостовірної інформації до балансу ТОВ), що призвело до здійснення неправомірних виплат, керівник (і бухгалтер, який в курсі) разом з учасниками буде нести солідарну відповідальність за зобов’язаннями щодо повернення виплат ТОВ.

Звичайно, у цьому короткому вступному слові до Моніторингу неможливо розкрити усі правові аспекти, нюанси та неоднозначності процедури притягнення керівника до відповідальності за борги підприємства. А їх там чимало: зокрема, це й, власне, визначення змісту «загрози неплатоспроможності», залежність можливості керівника звернутися до суду від рішення власників підприємства щодо такого звернення, необхідність доведення вини керівника підприємства у незвернені до суду та багато іншого.

Наразі хотілось би лише звернути увагу керівників підприємств на існування потенційної можливості їх притягнення до відповідальності за борги підприємства та вже зараз порекомендувати їм вести моніторинг стану кредиторської заборгованості та порівнювати його з активами, аналізувати зміни у вартості чистих активів, подбати про дотримання строків виконання зобов’язань та домовитись з власниками бізнесу про чіткі правила поводження керівника і власників під час виникнення загрози неплатоспроможності (можливо, навіть, з відображенням таких домовленостей в статуті підприємства або ж у відповідному договорі з керівником).

Якщо ж вас цікавлять інші деталі та особливості процедури притягнення керівників до відповідальності за борги підприємств, а також, що потрібно робити аби знизити до мінімуму ризики настання такої відповідальності, Ви можете звернутися до нашої Адвокатської фірми і ми з задоволенням допоможемо.

Сергій Єфімов, Партнер, адвокат