Виникнення права власності з моменту попередньої оплати, а передача майна – після повного розрахунку: що з податками

Опубліковано в експертно-правовій системі “Експертус: Головбух”  

Питання: Особа для купівлі техніки бере кредит у банку під дану техніку. У  кредитному договорі банк вказує наступне: «Право власності при покупці на товар виникає з моменту оплати авансу вказаного в п. 4.1 та отриманні гарантійного   листа від банку, фактична передача обладнання відбувається після повної оплати». Які податкові наслідки виникнуть за умови, коли право власності на техніку виникає з моменту попередньої оплати, але фактична передача техніки відбудеться вже після повного розрахунку.

Відповідь: У підприємства, яке є платником податку на додану вартість (далі – ПДВ) при продажу техніки виникають податкові зобов’язання, а при купівлі – податковий кредит.

Податковий кредит виникає за правилами, визначеними ст. 198 ПКУ. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

– дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

– дата отримання платником податку товарів/послуг.

За таких умов нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 33.1 ст. 33 ПКУ податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Види податкового періоду встановлені ст. 34 ПКУ, ними є: календарний рік; календарне півріччя; календарні три квартали; календарний квартал; календарний місяць; календарний день.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПКУ податкова декларація з податку на додану вартість (далі – ПДВ) подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупців таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, у даному випадку слід розглянути об’єкт оподаткування з податку на прибуток.

Як зазначено, у п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування з податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Наразі для правильного відображення техніки на рахунках бухгалтерського обліку необхідно визначити ціль відповідної покупки, якою може бути подальший її перепродаж або використання у господарській діяльності підприємства.

Як відомо, за пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПКУ основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Отож, якщо техніка не відповідає вартісному критерію визначення основного засобу згідно з ПКУ, але строк експлуатації становить понад один рік, то вона належить до малоцінних необоротних матеріальних активів (далі – МНМА).

У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 (далі – П(с)БО7) зазначено, що підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу МНМА. У процесі експлуатації основні засоби зменшують свою вартість шляхом нарахування амортизації.

Амортизація об’єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового  строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Так, п. 26 П(с)БО 7 визначає, що амортизація основних засобів (крім інших  необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного; зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивного; виробничого.

Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів визначені у ст. 138 ПКУ.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання (п. 28 П(с)БО 7).

У п. 27 П(с)БО 7 закріплено, що амортизація МНМА може нараховуватися у  першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об’єкта 100 відсотків його вартості.

Витрати у відповідності до абц. 16 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» являють собою зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 (далі – П(с)БО 16).

До складу витрат включаються загальновиробничі витрати, які включають у себе амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення (п. 15 П(с)БО 16).

Ірина Овдійчук, юрист Адвокатської фірми “Єфімов та партнери”