Сплата податкового боргу за іншу особу

Консультація опублікована в системі Expertus: Головбух

Запитання: ТОВ «Магика» 24.01.2020 року придбало у ТОВ «Техноінвест» нежитлове приміщення , яке розташоване на земельній ділянці , яка знаходиться у комунальній власності міста. ТОВ «Магика» подало документи для отримання в оренду земельної ділянки, на якій розташоване нежитлове приміщення. Сесією міськради 27.12.2020 року прийнято рішення про передачу в оренду ТОВ «Магика» даної земельної ділянки. При зверненні до управління земельними ресурсами для підписання договору оренди землі. ТОВ «Магика» отримало повідомлення про наявність боргу по земельному податку за власником ТОВ «Техноінвест» і вимогу сплатити даний борг. Чи правомірні дані дії ? Чи повинен новий власник нерухомості сплачувати орендну плату за землю за старого землекористувача? На які діючі нормативні документи необхідно посилатися в разі подання в суд?

 Відповідь: Характерною рисою капітальних споруд є їхній нерозривний зв’язок із земельною ділянкою, на якій вони розміщені. А це означає, що неможливо користуватися будинком, будівлею, спорудою (їх частиною) без одночасного користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. Зважаючи на те, що використання землі в Україні є платним (ст. 206 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III, далі – ЗКУ), перед новим власником будь-якого приміщення виникає закономірне питання щодо моменту виникнення у нього зобов’язань з плати за землю.

 В статтях 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України; кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 37.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПКУ) податковий обов’язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими ПКУ та закони з питань митної справи пов’язує сплату ним податку.

 Відтак, необхідно проаналізувати, з якого моменту ПКУ зобов’язує набувача нерухомості сплачувати плату за землю під такою нерухомістю.

Визначення плати за землю міститься у пп.14.1.147 ПКУ – нею є загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Отже, поняття «плата за землю» є узагальнюючим і об’єднує в собі два обов’язкових платежі – земельний податок та орендну плату за землі державної та комунальної форми власності.

В свою чергу, земельним податком є обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72, п. 269.1 ПКУ).

Відповідно до п. 287.6 ПКУ при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Отже, за сьогоднішнього правового регулювання у ТОВ «Магика» немає підстав сплачувати земельний податок за відсутності у нього зареєстрованого права власності на землю під таким нерухомим майном.

Орендна плата – це обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою державної і комунальної власності на підставі договору оренди такої земельної ділянки (пп. 14.1.136, ст. 288 ПКУ). Такий договір укладається зацікавленою особою (в нашому випадку нею є власник нерухомості) з відповідним органом місцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою) або органом виконавчої влади (перелік таких органів міститься у ст. 122 ЗКУ).

У відповідності до п. 287.1 ПКУ землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Оскільки ПКУ не визначає такого моменту, необхідно скористатися п. 5.3 ПКУ та використати його у значенні, встановленому іншими законами.

Так, згідно зі ст. 125 ЗКУ право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Наразі державна реєстрація речових прав на земельні ділянки відбувається в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі – Закон № 1952). Відповідно до ст. 1 вказаного Закону такою державною реєстрацією є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тож, за загальним правилом, на сьогоднішній день орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності сплачується землекористувачем з дня державної реєстрації права оренди.

Таким чином, до укладення ТОВ «Магика» договору оренди земельної ділянки та державної реєстрації за ним права оренди земельної ділянки, у нього відсутній обов’язок сплачувати орендну плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Щодо сплати податкових зобов’язань іншої особи

 Вище обґрунтовано, що сплачувати власні податкові зобов’язання з плати за землю ТОВ «Магика» повинне лише з моменту державної реєстрації за ним права власності на земельну ділянку або права оренди земельної ділянки.

Що стосується сплати податкових зобов’язань попереднього власника (ТОВ «Техноінвест»), то згідно з п. 38.2 ПКУ сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, — податковим агентом або представником платника податку.

Тож п. 38.2 ПКУ категоричний: сплачувати податок за платника має право не абихто, а тільки податковий агент або представник платника податку.

Відповідно до п. 18.1 ПКУ податковим агентом визнається особа, на яку ПКУ покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Очевидно, що ТОВ «Магика» не податковим агентом ТОВ «Техноінвест», оскільки не нараховує (виплачує, надає) доходи останньому.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності (п. 19.2 ПКУ).

Випадки представництва за законом визначає ст. 242 Цивільного кодексу України. Так, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.

Жоден закон не передбачає випадок, коли набувач нерухомості є законним представником відчужувача нерухомості у питанні сплати останнім плати за землю під такою нерухомістю. Виходячи із запитання, ТОВ «Техноінвест» не видавав з цією метою і довіреності ТОВ «Магика».

Тож ТОВ «Магика» не є представником ТОВ «Техноінвест» щодо сплати останнім плати за землю під належною йому раніше нерухомістю.

Це означає, що ТОВ «Магика» не лише не зобов’язане сплачувати податкові зобов’язання ТОВ «Техноінвест» з плати за землю, а й не має такої законної підстави навіть у випадку, коли б виявило бажання це зробити.

Відтак, вимога місцевої ради сплатити борг з плати за землю за старого землекористувача є незаконною.

Автор: Ірина Висіцька, Партнер, адвокат Адвокатської фірми “Єфімов та партнери”