Питання: Наше підприємство має отримати кошти від Словацької ТПП (в рамках грантової угоди, де ми є одним з учасників). Сама грантова (так би мовити «генеральна угода») підписується Словацькою ТПП і вона отримує та перераховує кошти нам пропорційно нашим витратам, заявленим в кошторисах на проведення різних заходів.
Питання стосується обліку, оподаткування коштів, та звітності (за необхідності НБУ чи податкова), які ми маємо отримати. Наше підприємство є платником податку на прибуток та ПДВ.
Угоди в нас поки що немає. Кошти будуть перераховуватися поступово для організації зустрічей підприємців обох країн з оплатою за них проживання, авіа-перельотів, трансферів, оренди залів для перемовин, перекладачів та ін., виплата «добових» витрат (якщо так можна назвати). Загальна вартість проєкту складає близько 60 тис євро, з яких ми, як співорганізатори, маємо отримати приблизно 25-30 тис євро.
Відповідь: З описаного у запитанні можна зробити висновок про те, що підприємство – резидент України по суті виступає агентом або просто представником Словацької ТПП. Тобто між цими двома суб’єктами виникають відносини представництва, за яким Словацька ТПП доручає підприємству вчинити певні юридичні дії від імені Словацької ТПП: придбати послуги проживання, перевезення, оренди залів для перемовин, послуги перекладачів та ін.. Словацька ТПП своєю чергою має забезпечити таке підприємство відповідними коштами та додатково сплатити винагороду підприємству за надані ним Словацькій ТПП послуги. Принаймні так найймовірніше виглядають відносини, що фактично склалися між вказаними контрагентами.
Відповідно до ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.
Згідно зі ст.1003 ЦКУ у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. При цьому до обов’язків довірителя ст.1007 ЦКУ відносить обов’язок відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконанням доручення. Крім того, довіритель зобов’язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить. Відповідно до ст.1002 ЦКУ повірений має право на плату за виконання свого обов’язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.
Таким чином, повірений (у нашому випадку – це підприємство – резидент) отримає від Словацької ТПП (довірителя) з одного боку відшкодування витрат, понесених повіреним, а з іншого – винагороду за виконання функцій повіреного.
Стосовно першого виду коштів слід виходити з того, що відповідно до пп.14.1.202. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Тобто придбання повіреним товарів для довірителя та передача їх останньому не вважатиметься продажем таких товарів повіреним.
Відповідно до пп.14.1.203. п.14.1. ст.14 ПКУ продаж результатів робіт (послуг) – це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об’єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Придбавши певні послуги чи роботи на території України для Словацької ТПП, повірений не здійснюватиме їх продаж на користь Словацької ТПП, а отже й не отримуватиме доходу в цій частині своєї діяльності.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). А витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Отже, отримані від Словацької ТПП кошти на виконання договору доручення не створюватимуть дохід для повіреного, так само, як і понесені повіреним витрати в рамках виконання цього ж доручення не будуть витратами повіреного і не впливатимуть на розмір фінансового результату до оподаткування. Такі кошти слід враховувати за кредитом рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» і списувати їх по мірі витрачання за дорученням Словацької ТПП, розраховуючись з постачальниками послуг та підрядниками за послуги і роботи, отримані для виконання доручення Словацької ТПП.
Однак винагорода повіреного за вчинені ним дії на користь Словацької ТПП вважатиметься доходом повіреного, яка збільшуватиме його фінансовий результат до оподаткування.
Щодо ПДВ слід виходити з того, що ключовим моментом для оподаткування послуг, наданих нерезиденту є місце їх надання, оскільки відповідно до п.185.1. ст.185 ПКУ об’єктом оподаткування податком на додану вартість вважається постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ. А згідно з пп.186.2.3. місцем постачання послуг вважається місце фактичного надання послуг у сфері культури, мистецтва, освіти, науки, спорту, розваг або інших подібних послуг, включаючи послуги організаторів діяльності в зазначених сферах та послуги, що надаються для влаштування платних виставок, конференцій, навчальних семінарів та інших подібних заходів.
Оскільки із запитання не складно дійти висновку про те, що послуги за договором доручення надаються для влаштування конференції та інших заходів на території України, то місце їх надання розташоване на території України, а отже об’єкт оподаткування ПДВ у цьому разі виникає, так само як виникає й обов’язок повіреного скласти та зареєструвати відповідну податкову накладну.
Можлива, звичайно ж, й інша побудова відносин між підприємством – резидентом та Словацькою ТПП. Адже одним з елементів свободи договору відповідно до ст.627 ЦКУ є свобода вибору виду договору, що його укладають контрагенти.