Щодо включення коштів з продажу нерухомого майна до доходу, з якого стягуються аліментні платежі

НАУКОВИЙ ВИСНОВОК

щодо включення коштів з продажу нерухомого майна до доходу, з якого стягуються аліментні платежі

(справа № 758/10761/13-ц)

І. Зміст запиту від 18.12.2020 № 115/0/27-20

Для наукового висновку щодо тлумачення та застосування норм права відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Положення про Науково-консультативну раду при Верховному Суді, затвердженого постановою Пленуму Верховного Суду № 1 від 02.02.2018, щодо включення коштів з продажу нерухомого майна до доходу, з якого стягуються аліментні платежі поставлені наступні запитання:

 

  1. Чи є видом заробітку (доходу), з якого стягуються аліментні платежі, у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, кошти отримані платником аліментів від продажу нерухомого майна?
  2. Чи підлягає включенню до доходів, з яких утримуються аліменти, вартість від продажу платником аліментів нерухомого майна?

 

ІІ. Нормативно-правові акти, документи та джерела, використані при проведенні науково-правової експертизи:

  • Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV – ЦКУ;
  • Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI – ПКУ;
  • Кодекс законів про працю України – КЗпП;
  • Сімейний кодекс України від 10.01.2002 № 2947-III – СКУ;
  • Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV – Закон № 996;
  • Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР – Закон № 108;
  • Закон України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 № 1788-XII – Закон № 1788;
  • Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 – Порядок № 100;
  • Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджений постановою КМУ від 26.02.1993 № 146 – Перелік № 146, постанова № 146;
  • Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 – НП(С)БО 1;
  • Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (надалі – П(с)БО 15);
  • Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 3, 1971-1972 р.р., — стор. 396-397 та стор. 293;
  • Економічний словник / Й.С. Завадський, Т.В. Осовська, О.О. Юшкевич. – К.: КОНДОР, 2006. – 356 с.;
  • Юридичний словник. Збірник юридичних термінів – Юридичний словник(http://mego.info/%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D1%96%D0%B9-%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BA);
  • Український правопис 2019 року, затверджений Українською національною комісією з питань правопису (протокол № 5 від 22.10.2018) та схваленого КМУ (постанова № 437 від 22.05.2019) – Український правопис 2019 року;
  • І. О. Биля-Сабадаш, Граматичне речення як основна мовна одиниця тексту нормативного правового акта (http://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/2549/1/Bylya-Sabadash_10.pdf).

 

IІІ. Результати науково-правового дослідження

Цей науковий висновок побудований за наступним алгоритмом:

  1. Дослідження співвідношення понять «заробіток» та «дохід» в словниках та чинному законодавстві України.
  2. Дослідження виникнення доходу у фізичної особи при здійсненні відчуження власного нерухомого майна.
  3. Аналіз співвідношення понять «заробіток» та «дохід» при визначені розміру аліментів. Дослідження видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів.

 

Дослідження співвідношення понять «заробіток» та «дохід» в словниках та чинному законодавстві України

  1. Дослідження співвідношення понять «заробіток» та «дохід» в словниках

Відповідно до Словника української мови (Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — стор. 396-397) термін «дохід» визначений наступним чином:

ДОХІ́Д, ходу, чол.. заст. Те саме, що доход.

ДОХО́Д, у, чол. – це гроші або матеріальні цінності, одержувані державою, торгово-промисловою установою, приватною особою і т. ін. в результаті якої-небудь діяльності.

В Економічному словнику (Економічний словник / Й.С. Завадський, Т.В. Осовська, О.О. Юшкевич. – К.: КОНДОР, 2006. – 356 с.) термін «дохід» визначений наступним чином:

ДОХІД (англ. іncome [ˈɪnkʌm]) – це кошти в грошовій або натуральній формі, одержані внаслідок підприємницької чи будь-якої іншої діяльності.

Таким чином, якщо дослівно тлумачити лексичне поняття «дохід», то можна дійти висновку, що дохід – це гроші та/або матеріальні цінності, одержані внаслідок підприємницької чи будь-якої іншої діяльності.

Відповідно до Словника української мови (Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — стор. 293) термін «заробіток» визначений наступним чином:

          ЗАРОБІ́ТОК, тку, чол.

  1. Те, що зароблене, плата за виконану роботу.
  2. перев. мн. Праця, на яку наймається хто-небудь з метою заробити (у 1 знач.), підробити (у 2 знач.).

При цьому, ЗАРОБЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАРОБИТИ, роблю, робиш; мн. зароблять; док.

  1. перех. і рідко неперех. Працюючи, набувати права на одержання плати або одержувати плату за виконувану роботу.

//  Здобувати що-небудь завдяки праці;

//  на кого — що. Працювати з метою забезпечення кого-небудь або придбання чогось;

//  на що чим. Виконувати певну роботу для одержання плати на які-небудь потреби.

Таким чином, якщо дослівно тлумачити лексичне поняття «заробіток», то можна дійти висновку, що заробіток – це плата за виконану роботу, плата, яка здобувається завдяки праці.

Якщо ж зіставити ці два поняття – «дохід» та «заробіток», то в лексичному їх розумінні «дохід» є значно ширшим поняттям ніж «заробіток» та може включати в себе останній. Тобто поняття «дохід» та «заробіток» не є тотожними та співвідносяться як «ціле» та «частина», де будь-який заробіток (плата за виконану роботу) є доходом, однак, не будь-який дохід є заробітком.

  1. Дослідження співвідношення понять «заробіток» та «дохід» у чинному законодавстві України.

Терміни «заробіток» та «дохід» зустрічаються в багатьох нормативно-правових актах. Однак жоден закон чи підзаконний нормативно-правовий акт не містить чітких, загальних та однозначних їх визначень.

ПКУ, визначає лише те, що є доходом з джерелом походження з України та що є доходом, отриманим з джерел за межами України. При цьому останній не містить чіткого та загального, навіть для податкового законодавства, визначення терміну «дохід», а лише наводить перелік видів доходів, які включаються та є доходами з джерелом походження з України та доходами, отриманим з джерел за межами України та які з них підлягають оподаткуванню.

Так, відповідно до пп.14.1.54. ст.14 ПКУ дохід з джерелом його походження з України, визначається як будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Як вбачається, зазначене визначення поняття «доходу» не є конкретним та вичерпним, та й взагалі його навряд чи можна назвати визначенням як таким.

Закон № 996 (ст. 1) та НП(С)БО 1, визначають, що доходом є збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Якщо абстрагуватися від бухгалтерських аспектів цього визначення, пов’язаних із веденням юридичними особами бухгалтерського обліку, то слід виділити такий критерій доходу як збільшення економічних вигод. Тобто, якщо отримання коштів та/або інших матеріальних цінностей фізичною особою матимуть наслідком збільшення економічних вигод в останньої, зростання матеріального стану отримувача, то вартість таких коштів та/або матеріальних цінностей буде вважатися її доходом.

У п. 5 П(с)БО 15, передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. У цьому випадку зростання власного капіталу означає, що джерелом формування майна є власні кошти, а не запозичення чи інші зобов’язання (позика, кредит, розстрочка…).

          З аналізу цих норм слідує, що «дохід» – це все те, що при отримані фізичною особою призводить до збільшення її економічних вигод, зростання її матеріального стану та може бути оціненим.      

Що до терміну «заробіток», то в нормативно-правових актах України останній не має самостійного визначення.

Так, у трудовому законодавстві зустрічається поняття «середній заробіток».

Відповідно до Юридичного словника середній заробіток – це визначений нормами за встановленими правилами розмір заробітної плати працівника, обчислений за певний період часу.

У КЗпП та Порядку № 100 термін «середній заробіток» застосовується як синонім поняття «середня заробітна плата».

При цьому заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст.94 КЗпП).

Відповідно до ст. 2 Закону № 108 до складу заробітної плати входить:

  • основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці;
  • додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій;
  • інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, з аналізу вищезазначених норм випливає, що в трудовому законодавстві термін «заробіток» ототожнюється з терміном «заробітна плата», та містить в собі всі елементи останньої.

Відповідно до Закону № 1788 (ст. 66) для обчислення пенсії під заробітком розуміються всі види оплати праці (виплат, доходу) на які нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, з аналізу цих норм слідує, що як і в лексичному значенні, так і в правовому, термін «дохід» є значно ширшим поняттям ніж «заробіток» та може включати останній.

 

Дослідження виникнення доходу у фізичної особи при здійсненні відчуження власного нерухомого майна

Відповідно до п.п. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 ПКУ.

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна регулюється статтею 172 Кодексу, згідно з п. 172.1 якої дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи об’єкт незавершеного будівництва, земельну ділянку, на якій розташовані такі об’єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної у ст. 121 Земельного кодексу залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не поширюється на майно, отримане таким платником у спадщину.

Разом з тим, згідно з п. 172.2 ст. 172 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об’єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу (5%).

При цьому, відповідно до п.172.3 ст.172 Кодексу, дохід від продажу об’єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта, розрахованої модулем електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку, або не нижче ринкової вартості такого об’єкта, визначеної суб’єктом оціночної діяльності (оцінювачем) відповідно до законодавства та зазначеної у звіті про оцінку, зареєстрованому в Єдиній базі даних звітів про оцінку.

          З аналізу цих норм випливає, що хоч дохід від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку та земельної ділянки, якщо таке майно перебуває у власності платника податку понад три роки, не оподатковується, однак у розумінні ПКУ, вартість такого об’єкту нерухомого майна все ж визнається доходом фізичної особи хоча й з метою оподаткування.

Якщо ж повернутися до визначення поняття «дохід», що закріплене в Законі № 996, НП(С)БО 1 та П(с)БО 15, то доходом є збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов’язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Тобто основною ознакою виникнення доходу в фізичної особи є збільшення її економічних вигод.

При цьому економічна вигода – це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів, а власний капітал – це різниця між активами і зобов’язаннями підприємства.

Таким чином, цілком логічним є те, що грошові кошти отримані від реалізації нерухомого майна є доходом фізичної особи, принаймні з метою опдаткування.

 

Аналіз співвідношення понять «заробіток» та «дохід» при визначені розміру аліментів. Дослідження видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СКУ аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СКУ за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

          Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (ч. 1, 5 ст. 183 СКУ).

З аналізу цих норм випливає, що законодавець при визначенні (присудженні) аліментів у частці від заробітку (доходу) ототожнює ці два різні поняття: «дохід» та «заробіток».

Так, в ч. 3 ст. ст. 181 СКУ законодавець визначає, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, а в ч. ч. 1, 5 ст. 183 СКУ останній вже визначає ці ж кошти як частку заробітку (доходу).

При цьому, види доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів встановлюються Переліком видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою КМУ (Переліком № 146) (ст. 81 СКУ).

Варто зазначити, що якщо проаналізувати первинну редакцію Переліку № 146, в редакції 1993 року, то останній мав назву: «Перелік видів заробітку (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні аліментів», що в свою чергу ще раз свідчить про те, що законодавець від початку затвердження зазначеного переліку ототожнював поняття «заробіток» та «дохід».

При цьому сам Перелік № 146 з того часу практично не зазнавав змін. У 2002 році разом з перейменуванням Переліку № 146 ч. 1 зазначеного Переліку була доповнена лише пунктом 18 «плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю)», усі інші положення ч.1 Переліку № 146 були залишені без змін.

Як уже зазначалося, заробітком є всі види оплати праці (виплати, доходи). Однак, зміст положень Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб включає до поняття «заробітку» також і виплати, які не є доходом від трудової діяльності, зокрема доходи у вигляді плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю), тощо, що свідчить про більш широке тлумачення змісту поняття «заробіток», ніж виплати, які виплачуються в межах трудових правовідносин.

Відповідно до Українського правопису 2019 року в українській пунктуації круглі дужки застосовуються для виділення в тексті підзаголовків, пояснення маловідомих, зокрема іншомовних, слів, уточнення попереднього слова (слів)для наведення другої назви кого- або чого-небудь, прикладів до чого-небудь, варіантів (слова та ін.), для подання прізвища автора або іншого джерела після цитування тощо.

Як правило, у дужках можуть бути слова, словосполучення, які уточнюють, пояснюють тощо попереднє слово, словосполучення (І. О. Биля-Сабадаш, Граматичне речення як основна мовна одиниця тексту нормативного правового акта).

Отже, вживання терміну «дохід» у дужках після поняття «заробіток» може розумітися як визнання цих понять синонімами в контексті приписів цього Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

У ч. 1 постанови КМУ № 146, вже чинної редакції, зазначено, що останньою затверджено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.

З дослівного тлумачення цієї норми слідує, що зазначеною постановою визначається конкретний перелік саме видів доходів, що враховується при визначенні розміру аліментів.

Однак, у п. 19 ч. 1 Перелік № 146 зазначено, що утримання аліментів здійснюється окрім як з перелічених, так і з інших видів заробітку, що, з огляду на вищевикладене, свідчить про те, що зазначений перелік заробітків (доходів) не є вичерпним. Окрім того, постанова № 146 містить також перелік доходів, з яких утримання аліментів не провадиться, причому зазначений перелік, на відміну від попереднього, є вже вичерпним.

Варто відзначити, що у зазначеному переліку доходів відсутній такий дохід, як дохід з продажу нерухомого майна.

Таким чином, хоч дохід від продажу нерухомого майна не є заробітком за своєю суттю (смисловим значенням), однак, з урахуванням того, що законодавець ототожнює поняття «дохід» та «заробіток» при визначенні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, то в контексті приписів останнього варто дійти висновку, що під «інших видів заробітку» варто розуміти «інших видів доходів».

Враховуючи викладене слід дійти висновку, що:

  1. Оскільки законодавець при визначенні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, швидше за все ототожнює поняття «дохід» та «заробіток», то під «іншими видами заробітку» слід розуміти – «інші види доходів», а тому у розумінні Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою КМУ від 26.02.1993 № 146, кошти отримані платником аліментів від продажу нерухомого майна є видом доходу, з якого стягуються аліментні платежі.
  2. Оскільки у вичерпному переліку доходів, з яких утримання аліментів не провадиться, не передбачено такого виду доходу як дохід від продажу нерухомого майна, то зазначена вартість від продажу платником аліментів нерухомого майна підлягає включенню до доходів, з яких утримуються аліменти.

 

          Член Науково-консультативної ради при ВС,

          доктор філософії права (к.ю.н.), доцент

         

          Єфімов О.М.

      10 січня 2021 року