Що Україні дає статус кандидата

Минулого четверга сталась така нетривіальна для усіх нас подія, як надання Україні на саміті в Брюсселі статусу кандидата у члени ЄС.

В поточних геополітичних умовах, не лише через російську агресію, а й через високі для старої Європи ризики створення Великою Британією, Польщею, Україною та країнами Балтії альтернативного до ЄС об’єднання, надання нам цього статусу стало очевидним. Водночас знакові політичні фігури, хоча і приписуючи собі заслуги отримання нами цього статусу та повторюючи як мантру фрази «ми заслужили більше всіх», «вибороли» і т.д., прекрасно розуміють, що якби не війна, то їх частково недолугі, частково загальмовані, частково відсутні реформи гарантували б нам ненадання цього статусу ще багато-багато років. Тобто не було би щастя, та нещастя помогло.

Проте це вступне слово присвячено не політикам, які в мирний час ніяк не могли похизуватись ефективною роботою в напрямку виконання Копенгагенських критеріїв, а тактично-стратегічним бонусам для населення України загалом і українців, зокрема від отримання державою статусу кандидата, що фактично запускає процес набуття Україною членства у Європейському Союзі.

Перш за все Україна отримує додатковий доступ до фінансування від ЄС, а саме до програми фінансової допомоги для країн, які готуються до вступу до ЄС. Це називається інструментом передвступної допомоги (Instrument for Pre-Accession Assistance, IPA). Він включає фінансування інституційних реформ для відповідності стандартам ЄС, регіональний розвиток (вкладення у транспорт, навколишнє середовище, економічний розвиток, людські ресурси), вкладення у розвиток сільського господарства. Такі транші мають досить значний вплив на розвиток держави і яскравим прикладом тут може слугувати Польща, яка на шляху свого вступу в ЄС колосальні суми допомоги залучала для розвитку своє транспортної інфраструктури й різноманітних економічних проєктів, стимулювання малого та середнього бізнесу, подолання безробіття. Програма для Польщі у свій час допомогла створити економічне «Польське чудо».

По-друге, статус кандидата – це сигнал для майбутніх інвесторів про потенційну привабливу бізнес-юрисдикцію, оскільки ЄС таким чином визнає та юридично закріплює європейське майбутнє України, стає зацікавлений у сталому українському розвитку, прогнозованості та захищеності нашого бізнес-середовища. Україна в ході реформ стане зрозумілою та привабливою для інвесторів, а країни-члени ЄС розглядатимуть інвестиції в Україну як зміцнення блоку.

Шлях вступу до ЄС означає масштабну трансформацію держави, наближення України до вимог стандартів добробуту та правового захисту європейських держав і на нас безперечно чекає ще одна «війна» з корупцією, олігархічними кланами, бюрократичною машиною.

Вступ – це насамперед відповідність вимогам, а не членство «авансом» до реальних змін. На це, щонайменше, натякають перших сім «рекомендацій» Європейської Комісії до України (на сторінці 20 Висновку). Попереду в України багато роботи та боротьби, але головне тепер – що ЄС дає нам надію і відкриває можливості, виражає готовність прийняти у свою сім’ю.

Але найголовніше завдання саме зараз — це БОРОТИСЬ із агресором, відстояти своє право на Незалежність, пам’ятати й допомагати Героям, що боронять нас та віддають за Україну своє життя.

Маслов Богдан, юрист Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери»

Підписатись на Моніторинг