Пошукаємо логіку...

Вітаю,

сьогодні пропоную пошукати логіку. На стор. 4 нашого Моніторингу від сьогодні знайдете лист ДПС України про те, що «не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума страхових платежів (страхових внесків) за договорами добровільного медичного страхування працівників, сплачених роботодавцем – резидентом, яка не перевищує 30 відсотків нарахованої заробітної плати протягом звітного податкового місяця». І цей висновок є цілком логічним, якщо логічними вважати норми ПКУ, на які послалася ДПСУ у своєму листі. Однак…

Роботодавець є страхувальником, який сплачує страхову премію страховику – страховій компанії. Суму страховки (страхового покриття) отримає працівник роботодавця, лише якщо настане страховий випадок. А якщо не настане, то – не отримає. Сума страховки відшкодує те, що працівник втратив, тобто поверне працівника у «нульовий» майновий стан, оскільки цей майновий стан не збільшиться у порівнянні з тим, який був до настання страхового випадку.

Виходить, що прибуток отримати може лише страховик, та й то у разі, якщо страховий випадок не настане і він не витратить отримані страхові премії на виплату страховки. А ПДФО сплачує фізособа, яка може отримати (не факт, що отримає) відшкодування втраченого, що доходом апріорі назвати важко.

Запитання:

Чому доходом вважається сума страхової премії, яку отримує страховик від роботодавця, та й то у розмірі, що перевищує 30% нарахованої зарплати працівника?
Чому не вважається доходом страхова премія у сумі до 30% нарахованої заробітної плати?
Чому цей дохід є доходом працівника, а не страховика?

Ми працюємо, надаємо юридичні послуги.

Щодо оплати наших послуг не переймайтеся: МИ НЕМОЖЕМО НЕ ДОМОВИТИСЯ!!! Тим більше у цей час.

Замовте нашу консультацію в один клік. Вам сподобається, як ми консультуємо.

Oleksandr YEFIMOV,
Senior Partner, Doctor of Philosophy in Law, associate professor, lawyer, member of the Scientific Advisory Council of the Supreme Court

Підписатись на Моніторинг