Підприємець з окупованої території

Відповідь: Дійсно відповідно до ст.13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (далі – Закон № 1207) здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами – підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На відміну від звичайних нікчемних правочинів, такий правочин не може бути визнаний судом дійсним, оскільки на нього не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

Ліцензії, надані суб’єктам господарювання до набрання чинності вказаним Законом (а для територій України, що були тимчасово окуповані російською федерацією після набрання чинності цим Законом – до тимчасової окупації цієї території України) відповідно до закону про ліцензування видів господарської діяльності, документи (включаючи сертифікати), видані відповідно до закону до 1 січня 2018 року, та документи про відповідність, надані відповідно до Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», документи дозвільного характеру, надані згідно із Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»:

а) вважаються недійсними на тимчасово окупованій території;

б) можуть використовуватися для проведення господарської (підприємницької) діяльності на іншій території України до закінчення строку їх дії, у випадку перереєстрації таких суб’єктів на іншій території України, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику;

в) не можуть бути продовженими відповідно до законодавства України, крім випадків, коли до закінчення строку дії таких ліцензій (дозволів) здійснено деокупацію відповідної тимчасово окупованої території.

На товари, вироблені на тимчасово окупованій території, не може бути видано сертифікат українського походження.

Таким чином, якщо суб’єкт підприємницької діяльності зареєстрований на окупованій ворогом території, то укладений з ним правочин є нікчемним, тобто таким, що не породжує юридичних наслідків, розрахунки з ним унеможливлені, ліцензії на здійснення ним видів діяльності, що є необхідним для укладення відповідних договорів, не діють, товари, виготовлені на окупованій території, не визнаються товарами українського походження.

Зазначені вище положення Закону № 1207 застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього ж Закону. Йдеться про:

1) сухопутну територію тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об’єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих російською федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) надра під зазначеними територіями, і повітряний простір над цими територіями.

При цьому в умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 Закону № 1207, надра під такими територіями і повітряний простір над цими територіями. У цьому разі йдеться про іншу сухопутну територію України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України

Ключовим слід визнати питання про те, хто саме визнає території окупованими та як це відбувається. Якщо щодо визнання тимчасово окупованими територіями в умовах воєнного стану має бути прийнято рішення РНБОУ, уведене в дію Указом Президента України, то щодо визнання території тимчасово окупованої за межами воєнного стану, варто орієнтуватися на адміністративні межі та лінії зіткнення.

Згідно зі ст.3 Закону № 1207 адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України. На адміністративній межі між тимчасово окупованою територією та іншою територією України рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним в дію Указом Президента України, може запроваджуватися тимчасовий прикордонний контроль.

Лінія зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

Таким чином на відміну від «соціального» та «податкового» законодавства, де перелік окупованих території встановлюється рішенням профільного міністерства чи постановою КМУ, визначення тимчасово окупованих територій за Законом № 1207 має відбуватися або шляхом встановлення Кабміном адміністративної межі чи лінії зіткнення, за якими територія і визнаватиметься тимчасово окупованою, або ж, якщо це відбувається в умовах воєнного стану, – рішенням РНБОУ.

Щодо того переліку, в якому Олешківська ТГ зазначена поміж територій, на яких ведуться бойові дії, слід мати на увазі, що цей перелік громад затверджений Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (наказ № 309 від 22.12.2022), відповідно до Постанови КМУ від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» і не є жодним із вказаних переліків тимчасово окупованих територій, про які йдеться у Законі № 1207. Тобто у цьому разі Олешківська ТГ є тією територію, на яку поширюються зобов’язання держави щодо підтримки постраждалого населення та певні податкові пільги, а не правила, встановлені ст.13 Закону № 1207.

Враховуючи усе викладене, слід дійти висновку про те, що на сьогодні законодавчих заборон здійснення господарських операцій з суб’єктом господарської діяльності з міста Олешки немає. Враховувати варто лише ті ризики, які фактично пов’язані з діяльністю такого СГД, його можливістю виконання замовлення належним чином, фінансовою можливістю здійснення розрахунків ним чи з ним.

А також варто врахувати ті ризики, які пов’язані з тлумаченням таких відносин  контролюючим органом (https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=31323).

Про те, що не все так категорично, свідчить і наявність підпункту 38.9. пункту 38 підрозділ 10 розділ ХХ ПКУ в редакції Закону України № 466-ІХ від 16.01.202. Відповідно до цього підпункту під час нарахування (виплати) фізичним особам – підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язані утримати податок на доходи у джерела виплати. Існування цієї норми свідчить про те, що принципово з фізичними особами – підприємцями, зареєстрованими на окупованій території дозволено. Хоча і з нюансами. Тобто договір з такою особою не вважається нікчемним.

З іншого боку слід акцентувати увагу на тому, що Олешки не перебувають на окупованій території відповідно до Закону № 1207. Принаймні де-юре територія цього міста у розумінні Закону, який встановлює правило нікчемності укладених договорів, не вважається окупованою.

Враховуючи викладене слід дійти висновку про те, що Закон не забороняє укладати договір з СГД, зареєстрованим в Олешках, та оплачувати йому товари/роботи/послуги. Хоча й на певні ризики слід також зважати.

О. Єфімов,

Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана