Оплата оренди ФОПу, який потім став не ФОПом…

Відповідь: Щоб відповісти на це запитання варто спочатку розібратися з тим, що є доходом (базою оподаткування) у ФОПа-спрощенця і у просто фізичної особи.

Відповідно до ст.292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця – є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї ж статті ПКУ. Водночас, згідно з п.292.6 ПКУ датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Отже, слід дійти висновку про те, що для ФОПів – спрощенців ПКУ встановлює касовий метод визначення доходу, тобто за датою отримання виручки від діяльності. Тож, з цієї точки зору орендна плата отримана ФОПом – спрощенцем у травні, має включатися до доходу саме ФОПа – спрощенця, оскільки на дату отримання доходу він був спрощенцем.

Щодо ПДФО.

Згідно зі ст.163 ПКУ об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб – резидентів – є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи, тобто доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Водночас відповідно до ст.164 ПКУ базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Відповідно до п.164.1.1. ПКУ загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

А згідно з п.168.1. ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПКУ. Відповідно до пп.14.1.180. ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та розділом IV ПКУ.

З урахуванням наведених норм також слід дійти висновку про те, що орендар (якщо він відповідає наведеним ознакам податкового агента) у травні місяці ще не був податковим агентом щодо ФОПа – фізичної особи, а тому у нього й не виник обов’язок, пов’язаний зі статусом податкового агента. Він не нараховував дохід на користь платника ПДФО, а тому зобов’язаний був утримувати ПДФО та сплачувати його до бюджету. Такий обов’язок у орендаря виник з 01.06.2023, але щодо тих платежів, які здійснювалися після цієї дати.

Звісно, що податківцям такий юридичний алгоритм може бути не до вподоби. Вони можуть наполягати на тому, що орендне користування у червні – серпні відбулося вже за участі орендодавця – платника ПДФО, а тому орендар має виконати обов’язки податкового агента.

Аргументів щодо заперечення такої «ідеї» можна назбирати немало. Наприклад, можна стверджувати, що податковий агент зобов’язаний утримувати та сплачувати ПДФО не за власний рахунок, а за рахунок орендодавця, а сума, з якої таке утримання є правильним, вже перерахована платнику у повному обсязі і до того ж без порушення податкового законодавства.

Можливо я би радив ще «підсилити» викладену позицію тим, що акти про оренду у червні – серпні слід скласти у травні. Коли орендодавець ще був ФОПом-спрощенцем. Вказати в таких актах, що орендодавець оплатив орендне користування за червень – серпень у повному обсязі але ще в травні.

Зрозуміло також, що гарантувати адекватну поведінку представників контролюючого органу навряд чи хтось зможе, але й сплачувати ПДФО і ВЗ з вказаних сум також не зовсім логічно.

  О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана