«ДОГОВІР ПУБЛІЧНОЇ ОФЕРТИ» і авторське право

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України[1] (далі — ЦКУ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Він вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст.638 ЦКУ). Водночас, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно зі ст.640 ЦКУ договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Іншими словами оферта – це ще не договір, а лише пропозиція його укласти. І коли ця оферта прийнята іншою стороною, тобто акцептована, договір вважається укладеним.

Акцептована оферта набуває статусу договору та припиняє своє існування внаслідок виконання свого призначення, своєї місії. Прийнята пропозиція перетворюється у договір. Та воно й логічно, адже оферта – є лише пропозицією укласти договір, а не самим договором. Тому ці два інститути (договір і оферта) не можуть існувати одночасно.

А тому словосполучення «договір публічної оферти» є просто нелогічним з точки зору права, оскільки може існувати або договір, або оферта.

Згідно зі ст.633 ЦКУ публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги звʼязку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом, а також не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Отже, коректно вживати вираз публічна пропозиція (оферта) укласти публічний договір. І коли споживач таку публічну оферту приймає (акцептує) він стає стороною публічного договору, а не договору публічної оферти.

повний текст тут:  https://gazeta.vobu.ua/archives/53927

Автор: О. Єфімов, Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана