Оплата комунальних за орендаря іншою особою

Відповідь: Спочатку про правомірність банківського переказу на користь орендодавця. Відповідно до ст.41 Закону України «Про платіжні послуги» № 1591-ІХ від 30.06.2021 (далі – Закон про платіжні послуги) «ініціатором платіжної операції може бути:

1) платник (у тому числі через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції);

2) отримувач, обтяжувач – у випадках, передбачених договором з платником, та в інших випадках, передбачених законодавством;

3) стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі встановлених законом виконавчих документів, – у випадках, передбачених законодавством, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) – у випадках, передбачених Податковим кодексом України».

Ст.1. Закону про платіжні послуги зазначає, що платник – це «особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів». А отримувачем є «особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції або яка отримує суму платіжної операції в готівковій формі».

Одразу слід зазначити, що наявність правової підстави (дійсної, легальної, законної…) для перерахування коштів платником одержувачеві є досить важливою необхідністю їх збереження. Хоча би тому, що відповідно до пп.20.1.30. п.20.1. ст.20 ПКУ контролюючі органи наділені правом «звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами».

Водночас неналежний отримувач – це особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі; неналежний платник – це особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно).

Відповідно до ст.40 Закону про платіжні послуги «форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством. Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем».

Отже, якщо третя особа в призначенні платежу зазначила, що платіж здійснюється нею за орендаря на користь орендодавця за відповідним договором оренди з відповідним номером і датою, то такий платіж не вважатиметься помилковим, платник та одержувач не вважатимуться неналежними. У орендодавця є всі законні підстави такий платіж не повертати платнику.

З точки зору цивільного права однією з підстав заміни кредитора в зобов’язанні є виконання обов’язку боржника третьою особою (п.4 ч.1 ст.512 ЦК України). Це окрім такої підстави як виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Тобто третя особа може виконати зобов’язання за сторону в договорі без набуття статусу поручителя чи майнового поручителя, іншими словами без попередньої домовленості з кредитором.

Цивільне законодавство також передбачає можливість виконання зобов’язання третьою особою. За загальним правилом боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги (ст.527 ЦК України).

Відповідно до ст.528 ЦК України виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. У цьому разі кредитор зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Тож, якщо договором оренди не заборонено орендареві перекладати свій обов’язок з оплати оренди на третю особу, то орендодавець зобов’язаний прийняти платіж від третьої (іншої) особи.

Водночас слід акцентувати на тому, що інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов’язанні і застосовуються кположення статей 512 – 519 ЦК України (ст.528 ЦК України).

Враховуючи викладене вище, слід дійти висновку про те, що отримання орендної плати за орендаря від іншої особи є цілком правомірною дією, не забороненою законодавством. Її можна ще більше легалізувати, уклавши додаткову угоду з орендарем про те, що орендну плату за нього можуть вносити інші особи.

Якщо є велике бажання приймати оренду плату винятково від орендаря, то можна порадити повернути кошти платнику із вказівкою у призначенні платежу, що йдеться про повернення помилкового платежу, і вимагати внесення орендної плати від самого орендаря. Звісно, якщо в цьому є потреба. Хоча можна обійтися й без цього.

Олександр Єфімов, Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана