Про Гринкевичів та критичне мислення

Сьогодні про деякі особисті спостереження: про певні аспекти справи скандальної родини Гринкевичів. Як Ви знаєте, їх звинувачують у тому, що вони багато заробляли на поставках для потреб Міноборони.

Радник з комунікації Державного бюро розслідувань (ДБР) Тетяна Сап’ян в етері

телемарафону розповіла таке: «Особливо, коли буде доведено, що ці люди заробляли в умовах

воєнного стану на поставках для Міноборони. Стаття шахрайство і створення злочинної

організації – це досить серйозні статті і вироки, відповідно, будуть суворими. Зараз ми в

процесі досудового розслідування. Ми сподіваємося, що назбираються усі факти і тоді уже

зможемо почути вирок суду».

Цю родину звинувачують в тому, що вони задорого продавали те, що потрібно нашим

ЗСУ. А зі слів радниці з комунікацій ДБР в тому, що вони «заробляли в умовах воєнного

стану на поставках для Міноборони».

Але ж і АЗС, які заправляють авто для військових, і автомийки самообслуговування,

де військові миють свої авто (сам позавчора бачив), і супермаркети, які продають

військовим продукти, і кав’ярні, в яких військові купують собі каву, і оператори мобільного зв’язку, які отримують від військових плату за свої послуги… Усі вони «заробляють в умовах воєнного стану» на військових. У цьому суть підприємництва, чи не так?

Звісно, що мені невідомі усі деталі кримінальної справи Гринкевичів, але звинувачення їх у тому, що вони заробляють в умовах воєнного стану, як на мене, звучить непереконливо якось.

Уявіть собі, що Ви прийшли на ринок і Вам один продавець пропонує купити курячі яйця у нього за 55 гривень (десяток), а інший пропонує купити за 45 гривень. І якщо ВИ купуєте за 55, а не за 45 гривень, то хіба продавець у тому винен??? Він просто заробляє підприємництвом. А рішення, скільки витратити, приймаєте Ви.

То може про те, чому так дорого щось купувалося у Гринкевичів слід запитувати також і в тих, хто купував, витрачав кошти Міноборони, а не лише у тих, хто продавав?

Звісно, що я не виправдовую тих, хто продавав задорого те, що треба нашим ЗСУ. Але якось звинувачувати їх без тих, хто приймав рішення купувати, якось не зовсім юридично.

У мене таке відчуття, що нам ДБР не все говорить про цю справу.

А у Вас?

Олександр Єфімов,

Старший Партнер, адвокат

Підписатись на Моніторинг