Виробництво відеоконтенту та фільмів: питання обліку

EXPERTUS. Головбух

Питання: Ми – юридична особа на загальній системі оподаткування, платник ПДВ. Ми виробляємо відеоконтент та фільми; надаємо ліцензії партнерам за на використання на ТВ-платформах, інтернет- платформах…).

Якою датою визнавати дохід від надання ліцензій? Це валюта, і тому дата має значення.

Також питання стосується і декларації з ПДВ, тому що «показуємо» нараховані/отримані роялті у Додатку № 5 (не є обʼєктом).

Яка дата є першою подією?

З документів у наявності є :

– ліцензійний договір, оформленний згідно з усіма правилами, в якому є всі ознаки первинного документу. Також прописано строк дії прав, ціну. Тут може бути або паушальний платіж разовий, або може бути відрахування від майбутніх доходів від використання обʼєкта права інтелектуальної власності, а може бути змішаний варіант – частково за придбання ліцензії, а у майбутньому –  відрахування. Дата договору, звичайно, відрізняється від дати початку ліцензійного строку. Може бути, що договір укладено у січні 2024 року, а ліцензійний строк починається у квітні;

– є акт передачі матеріалів, оформлений датою укладення договору, в якому також зазначені матеріали, які надаються, та ліцензійний строк прав.

Акта «бухгалтерського», яким зазвичай користуються бухгалтери – немає. Тому що нерезиденти їх, у більшості, не укладають і не хочуть підписувати. Також наші юристи наполягають, що акт складається на роботи або послуги. Ліцензійний договір по суті своїй інший. Наразі це стосується саме відносин з нерезидентами.

Акт бухгалтерський на передачу ліцензії – є, він датою договору, та є строки початку і закінчення ліцензійного строку.

Коли є відрахування у майбутньому – тут зрозуміло, що буде складений звіт від використання, і по даті цього звіту буде відображено дохід, та включено у декларацію з ПДВ.

Маючи вищенаведені документи, якою дату проводити «реалізацію» та нараховувати дохід? Та яка дата буде першою подією для декларації ПДВ?

В мене є два варіанти:

– датою передачі матеріалів, або якщо є, датою акту надання ліцензії – тобто датою складання документу;

– датою початку ліцензійного строку – але ж дата документу інша.

– можемо зробити внутрішній документ, але ж також питання, якою датою?

Відповідь:

Стаття 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов’язується вносити плату за використання об’єкта, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі обʼєкт права інтелектуальної власності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон) господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. А первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Слід вказати, що первинний документ може бути складовою договору за умови дотримання всіх перелічених вище вимог. Проте він не може містити відомості про господарську операцію, яка не була здійснена.

Також слід згадати досить важливий принцип бухобліку та фінансової звітності – нарахування. Тобто доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів (ст. 4 Закону).

Оскільки нерезиденти не «сприймають» наших актів наданих послуг, то слід врахувати таке.

Пунктом 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі – Положення) визначено, що фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, повʼязаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших обʼєктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Якщо правилами документообороту підприємства передбачена можливість відображення господарської операції, щодо якої на момент закінчення складання регістрів бухгалтерського обліку за звітний період від контрагента у строки, встановлені законодавством, не отримано первинного документа, підставою для перенесення інформації про таку господарську операцію до регістрів бухгалтерського обліку є належним чином оформлений внутрішній первинний документ (акт), складений посадовою особою, відповідальною за приймання-відпуск товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг.

Господарські операції, наведені у внутрішньому первинному документі (акті), оцінюються в порядку, визначеному національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав – з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Національний банк України також має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Відповідно підпункту 5 пункту 1 постанови Правління НБУ від 14 травня 2019 року № 67 «Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, визначені в пункті 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 (далі – Положення № 5), та в пункті 142 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18) не поширюються на послуги, роботи (крім транспортних і страхових послуг та/або робіт), права інтелектуальної власності та (або) інші немайнові права, що експортуються.

Отже, послуги, роботи (крім транспортних і страхових послуг та/або робіт), права інтелектуальної власності та (або) інші немайнові права, що експортуються не підпадають під валютний нагляд в частині поширення на них граничних строків розрахунків.

Згідно з листом Мінфіну від 16.02.2017 оформлений належним чином рахунок-фактура (інвойс) може бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарської операції з постачання товарів, робіт (послуг) без складання акта приймання-передачі тільки у разі його оплати, що підтверджується відповідними документами.

Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

Рахунок-фактура може бути складений у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які дають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунку-фактури.

 

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) обʼєктом оподаткування ПДВ є операції платників податку із, зокрема:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на обʼєкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі обʼєкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу тощо.

При цьому, постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на обʼєкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких обʼєктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно з п. 186.3 ст. 186 ПКУ місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як субʼєкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання обʼєктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць).

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобовʼязань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Тобто про ПДВ не йдеться, якщо надаються послуги інтелектуальної власності нерезидентам за межами України.

Відповідно до п.п. 5, 6 НП(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобовʼязань, власного капіталу, доходів і витрат).

Сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, одержана від інших осіб у рахунок платежів для поставлення готової продукції, інших активів, виконання робіт і послуг, при включенні до складу доходу звітного періоду перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на початок дня дати одержання авансу. У разі одержання від покупця авансових платежів в іноземній валюті частинами та відвантаження частинами покупцеві немонетарних активів (робіт, послуг) дохід від реалізації активів (робіт, послуг) визнається за сумою авансових платежів із застосуванням валютних курсів, виходячи з послідовності одержання авансових платежів.

Далі аналізуємо положення НП(С)БО 15. Так, роялті – будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи компʼютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги  чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобовʼязання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за  умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Роялті визнаються за принципом нарахування згідно з

економічним змістом відповідної угоди.

Відповідно до п. 14 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, додаток №5 додається до декларації у разі здійснення: підприємствами та організаціями, які засновані громадськими об’єднаннями осіб з інвалідністю, операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість. Проте, у Вашому випадку, ці операції взагалі не є обʼєктом оподаткування. Тобто немає чого звільняти. А тому цей додаток не потрібно було б заповнювати. Звісно, податківці будуть іншої думки, і будуть вважати таку операцію звільненням від оподаткування. Проте, задля уникнення конфлікту, варто продовжувати заповнювати цей додаток.

 

Висновок: оптимально, звісно, читати умови договору, аби дати вичерпну відповідь. Проте, слід відштовхуватись від зобовʼязання за договором. А також від моменту надання та отримання права на використання обʼєкта. Тобто коли у ліцензіата виникатиме обовʼязок заплатити, з цього моменту і слід визнавати дохід.

Тобто, якщо ліцензіат сплачує одноразовий платіж, то звертаємо увагу на положення договору щодо події, з настанням якої починається відлік строку для оплати. Якщо ця подія визначена у самому ліцензійному договорі, то можемо вважати первинний документ частиною такого договору.

Якщо мають місце регулярні платежі (щомісяця), то визнаємо дохід щомісяця у відповідну дату. Знову ж таки, залежно від умов договору. Відповідний обовʼязок може виникати з положень договору, а може привʼязуватись до укладення акта передачі товарів, без яких неможливе використання обʼєкта права інтелектуальної власності.

А у разі обовʼязку сплатити кошти на підставі звіту від використання в майбутньому, то слід виходити також з умов договору. Наприклад, він повинен передбачати особливості підписання такого звіту сторонами та виникнення обовʼязку оплати. Ось якщо сторона зобовʼязується здійснити оплату протягом 3 днів з моменту підписання сторонами звіту, то визначаємо дохід вже з наступного дня (з дня погодження такого звіту).

І у всіх перелічених вище випадках документи мають відповідати ознакам первинного документа, перелічених у ч. 2 ст. 9 Закону.

Як бачимо, аналізувати умови ліцензійного договору все ж доведеться. Бо на вас можуть чекати і зовсім інші наслідки.

 

Наталія Брожко, Керівна Партнерка, адвокатеса Адвокатської фірми «Єфімов, Брожко та партнери»