"Чуже" майно на балансі КНП

EXPERTUS. Головбух

Питання: ми – КНП, Центр первинної медичної допомоги, неприбуткова організація та платник ПДВ. Так склалося, що після проведеної адміністративно- територіальної реформи у 2021 році наш заклад продовжує надавати медичну допомогу населенню громад, які не є нашими засновниками(власниками). Рухоме й нерухоме майно, яке знаходиться в нас на балансі, передано нам ще до проведеної адміністративно-територіальної реформи в оперативне управління, ми не повертали його власникам, тобто тим громадам, які не є нашими засновниками.

Як нам привести все це у відповідність до чинного законодавства? Ми розуміємо, що є два варіанти:

Варіант 1. Це укладення договору про співпрацю між територіальними громадами. Тоді потрібно провести повернення майна з оперативного управління територіальним громадам, які не є нашими засновниками, з подальшою передачею його нам в оренду (тому що лікарі надають первинну допомогу населенню цих громад). В цьому випадку ми зобовʼязані сплачувати за оренду майна. І як виявляється, для нас це велика сума, орієнтовно 1 млн грн на рік.

Але чи маємо ми право сплачувати за кошти, зароблені лікарями, за оренду приміщень та компослуги? Та чи не призведе це до втрати неприбутковості? Можливо, є варіант для інших територіальних громад надати нам нерухоме майно в оренду безкоштовно, чи на пільгових умовах, або виділяти нам кошти для сплати цієї оренди та комунальних послуг за якоюсь певною програмою підтримки? Можливо, є ще якісь нюанси, про які ми наразі не знаємо, якщо обираємо варіант №1?

Варіант 2. Це вступити в наші співзасновники цим територіальним громадам і передати нам майно в оперативне управління. Але до кінця не зрозуміло, як ця процедура буде проходити, і які наслідки за собою тягне.

Тому просимо Вас надати роз’яснення щодо варіантів законних відносин із іншими територіальними громадами та законним користуванням їхнім майном із найменшими негативними наслідками для нашого КНП.

Відповідь:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон) право комунальної власності – право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Статтею 78 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) передбачено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника – відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених ГКУ та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Тобто КНП може отримати майно на праві оперативного управління лише від свого власника.

Згідно з ч.ч. 3-5 Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також обʼєкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Рішення про наділення міських рад правами щодо управління майном і фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад. У разі якщо територіальна громада району в місті внаслідок референдуму не прийме рішення про передачу права управління майном та фінансами відповідній міській раді, а територіальна громада міста або міська рада не прийняла рішення про створення органів місцевого самоврядування районів у місті міська рада здійснює управління майном та фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, та несе відповідальність перед громадою відповідного району у місті.

Від імені та в інтересах територіальних громад права субʼєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 18 Закону визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

З питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, надають відповідну інформацію.

Органи місцевого самоврядування можуть виступати з ініціативою щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, а також стосовно фізичних осіб – підприємців, які використовують працю найманих працівників, шляхом подання посадовими особами органів місцевого самоврядування відповідного звернення з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади.

Важливі положення закріплює і ст. 60 Закону.

Так, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоровʼя, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі обʼєкти, визначені відповідно до закону як обʼєкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть обʼєднувати на договірних засадах на праві спільної власності обʼєкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління обʼєктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження обʼєктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати обʼєкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування обʼєктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження обʼєктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження обʼєктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з обʼєктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших субʼєктів. Обʼєкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим субʼєктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право:

1) вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну власність відповідних територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших обʼєктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад;

2) на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших обʼєктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад;

3) мати обʼєкти комунальної власності за межами відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до деяких норм п. 6¹ Прикінцевих та перехідних положень Закону до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України (який досі не прийнятий) закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у звʼязку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:

сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обовʼязків розформованої територіальної громади з урахуванням наступних особливостей:
якщо територія розформованої територіальної громади включена до територій кількох сформованих територіальних громад, кожна з цих громад стає правонаступником належних розформованій територіальній громаді:
нерухомого майна, у тому числі земельних ділянок, розташованих на території сформованої територіальної громади;
речей, призначених для обслуговування відповідних обʼєктів нерухомого майна і повʼязаних з цим майном спільним призначенням (у тому числі у звʼязку із здійсненням відповідних повноважень або наданням послуг). Належність речей, призначених для обслуговування кожного обʼєкта нерухомого майна і повʼязаних з цим майном спільним призначенням, визначається на підставі останньої суцільної інвентаризації;
прав засновника (учасника) юридичної особи, заснованої розформованою територіальною громадою (у тому числі в особі відповідної сільської, селищної, міської ради), якщо місцезнаходженням такої юридичної особи є населений пункт, включений до території відповідної сформованої територіальної громади;
майнові зобовʼязання, майнові та немайнові права юридичних осіб – органів місцевого самоврядування розформованої територіальної громади, територія якої включена до територій кількох сформованих територіальних громад, розподіляються між правонаступниками таких юридичних осіб відповідно до передавальних актів пропорційно обсягу розподілу майна, майнових прав та залишків бюджетних коштів між сформованими територіальними громадами.

Висновок: то ж що слід зробити, аби обрати найоптимальніший варіант: проаналізувати останні передавальні акти щодо майна, отриманого в оперативне управління. А також залучити до обговорень органи кількох територіальних громад.

Ви вже розумієте, що у цій ситуації користування КНП майном на «старих» умовах вже й так знаходиться поза межами правового поля. А тому треба оформити його повернення діючим власникам на підставі відповідних актів.

Далі справа за органами місцевого самоврядування цих територіальних громад.

Якщо статутом Вам надано право укладати договори з органами інших територіальних громад, то можуть у вашого КНП виникнути договірні відносини із власником майна (іншою територіальною громадою) на підставі ст. 18 Закону.

Не виключено, що територіальна громада – власник майна може передати майно в безоплатне користування (позичку) Вашому КНП. В такому випадку територіальна громада має теж обґрунтувати тут відповідність інтересам своєї громади.

Або ж скористатись механізмом, визначеним ст. 60 Закону: територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть обʼєднувати на договірних засадах на праві спільної власності обʼєкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Знову ж таки, ініціатива за територіальними громадами. При цьому, ми не бачимо обмежень на подальшу передачу цього майна КНП громадами як власниками. Очевидно, що діяльність КНП в інтересах не однієї громади таки задовольняють спільні потреби кількох громад.

Якщо говорити про програми підтримки, то вони теж мають право на існування. Звісно, якщо вони належно обґрунтовані інтересами громади. При цьому, це відбувається з урахуванням Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання». За чим пильно стежить Антимонопольний комітет України.

Умови неприбутковості наведені у п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України. Так, враховуємо, що доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами. А тому, укладаючи навіть той договір оренди, виважено підходимо до змісту умов статуту. Та за необхідності – коригуємо.

Наталія Брожко, Керівна Партнерка, адвокатка Адвокатської фірми «Єфімов, Брожко та партнери»