Медична допомога військовослужбовцю-іноземцю

EXPERTUS. Головбух

Питання: у нас в лікарні (КНП) лікується іноземець (військовий). Чи повинні ми виставляти оплату за ліжко дні?

Відповідь:

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обовʼязок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. А громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (ч. 3 ст. 2 цього ж Закону).

Закон України  «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначає й медичні «гарантії».

Наприклад, ст. 11 Закону передбачає, що охорона здоровʼя військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров’я.

У разі відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров’я, відповідних відділень або ліжко-місць чи спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога військовослужбовцям надається державними або комунальними закладами охорони здоров’я за рахунок програми державних гарантій медичного обслуговування населення або інших бюджетних програм, розпорядниками яких є органи управління такими закладами. Військовослужбовці під час лікування у закладах охорони здоров’я всіх форм власності та підпорядкування забезпечуються покращеним харчуванням відповідно до норм, які застосовуються у військово-медичних закладах, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Однак ці умови Закону не поширюються на іноземців.

Принаймні, відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону його положення не поширюються на іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу у Збройних Силах України, крім положень, що стосуються грошового забезпечення та надання відпусток військовослужбовцям.

Згідно зі ст. 23 Закону фінансове забезпечення витрат, повʼязаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Власне, і існує для цього ст. 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення (в т.ч. і забезпечення безоплатною медичною допомогою), на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії військовослужбовців здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ.

Як Додаток до Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України іноземцями та особами без громадянства, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 2016 року № 248/2016, маємо умови контракту про проходження іноземцями та особами без громадянства військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу.

Відповідно до п. 2 цього контракту Міністерство оборони України зобов’язується забезпечувати іноземцю, особі без громадянства – військовослужбовцю надання йому права на охорону здоров’я та права на отримання медичної допомоги у закладах охорони здоров’я Міністерства оборони України.

Згідно з п.1 Інструкції щодо механізму організації надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям у закладах охорони здоровʼя, що залучаються для надання такої допомоги», затвердженої наказом МОЗу № 49/180 від 07.02.2018, ця Інструкція визначає механізм організації надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів, особам рядового і начальницького складу та поліцейським, які беруть участь в антитерористичній операції та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану (далі – військовослужбовці), в закладах охорони здоров’я адміністративно-територіальних одиниць (далі – заклади охорони здоров’я) та державних установах Національної академії медичних наук України (далі – НАМН).

І стосується вона лікування всіх військовослужбовців. Також цей Наказ затверджує і перелік закладів охорони здоров’я, які залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України, інших утворених військових формувань тощо.

Відповідно до п. 7 цієї Інструкції організація надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги пораненим (хворим) військовослужбовцям в закладах охорони здоров’я, що залучаються для надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги військовослужбовцям, покладається на МОЗ спільно з Міноборони.

Тому, якщо Ваша лікарня знаходиться в цьому переліку, Вам слід керуватися конкретними розпорядженнями цих міністерств конкретно щодо вас. Адже в такому разі вони, ніби, залучають вас до виконання своїх обов’язків і можуть фінансувати витрати і на іноземців, яких не можуть прийняти заклади охорони здоров’я Міноборони.

Також слід зважати і на умови наявних бюджетних програм вашого засновника. Вони теж можуть передбачати покриття цих витрат на іноземців. Як і окремі розпорядження та рішення того ж засновника. Адже КНП не один рік живе розширеними повноваженнями. Головне, аби засновник не був «проти». Тому для керівництва КНП краще підстрахуватись і «запитати» офіційно про це.

Наталія Брожко, Керівна Партнерка, адвокатка Адвокатської фірми «Єфімов, Брожко та партнери»