Співпраця за франшизою

EXPERTUS. Головбух

Питання: У Лабораторії є Франчайзі. Гроші за лабораторні дослідження згідно з договором надходять на рахунок Франчайзі. Лабораторія виставляє рахунок за виконані дослідження, після чого Франчайзі сплачує на рахунок Лабораторії.

З причини того що Франчайзі майже завжди затримують оплату, а інколи і взагалі не сплачують по рахунках, Лабораторія прийняла рішення спробувати вийти з цього, за допомогою зміни умов співпраці, а саме: планується за адресою розташування Франчайзі взяти на 0,25 ставки співробітника Франчайзі в Лабораторію, орендувати робоче місце та поставити термінал, щоб гроші надходили на рахунок Лабораторії, а Франчайзі згодом буде отримувати винагороду як за агентським договором.

Чи можлива така співпраця згідно з чинним законодавством?

Відповідь: Відповідно до ст.295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб’єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб’єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб’єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

За ст.297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб’єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб’єкта і за його рахунок. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

А згідно зі ст.301 ГК України відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб’єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Отже, з наведених норм законодавства слід зробити висновок про те, що агентські відносини мають означати певні дії агента та особи, яку він представляє, порядок такого представництва, вартість послуг агента (агентської винагороди), порядок її розрахунку і сплати.

Враховуючи описану ситуацію, слід зауважити, що у випадку, якщо працівник Лабораторії, який працює в приміщенні Лабораторії (на умовах оренди), прийматиме оплату послуг Лабораторії, то в такому разі у контролюючого органу цілком логічно виникне питання про те, яку ж роль відіграє у всьому цьому агент. І зрозуміло, що в такому випадку врахування сплаченої агенту агентської винагороди як витрат Лабораторії буде під питанням.

Отже, описана у питанні юридична схема правовідносин цілком має право на існування. В зоні ризик залишається лише право Лабораторії на витрати в сумі сплаченої агентської винагороди. Для зниження такого ризику необхідно, щоб агентський договір був складений у такий спосіб, щоб не викликав сумнівів у податківців в тому, що агентські послуги Лабораторії дійсно потрібні і що без них діяльність Лабораторії втратить сенс чи ефективність.

Якщо ж вказаний ризик знизити важко, то як варіант, можна розглянути укладення лише договору оренди. А винагороду агента оплачувати у формі орендної плати за оренду приміщення, вказаного у питанні.

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та Партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри цивільного та трудового права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана