Вітаю,
Верховний Суд в ухвалі від 25.01.2018 (провадження № 61-170 св 18) увів у практику застосування принципу правового пуризму, який розуміється як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом. Тобто: «Закон понад усе».
Оскільки у визначенні цього принципу йдеться про саме «надмірне» прагнення, то зрозуміло, що цей принцип викриває швидше негативну, аніж позитивну сторону діяльності правосуддя. Принаймні, на думку суддів ВС.
А на Вашу думку, коли судді ВС до чистоти, переваги форми над змістом прагнутимуть надмірніше: коли треба буде піти назустріч податківцям чи коли потрібно буде стати на бік платника податків?
Наприклад, чи вважатимуть й надалі у ВС, що незаконність наказу про проведення планової перевірки не має значення, якщо платник податку вже допустив податківців до перевірки, чи ж вони, прагнучи до чистоти правової форми, вважатимуть, що незаконно розпочата перевірка не може мати законний результат, а ППР за результатами такої перевірки має бути скасоване незалежно від суті вказаних в акті перевірки порушень.
