Питання: Є Договір з нерезидентом постачальником на постачання товару на умовах DAP, тобто за їх рахунок. Виявилося що 2 роки доставку товару оплачував покупець-резидент.
Яка відповідальність та в якому розмірі у ТОВ покупця резидента за порушення умов Договору на митниці, ДПС і т.ін.???
Відповідь: Правила Інкотермс визначають DAP як «Delivered at Place». Відповідно продавець вважається таким, що поставив товар, коли товар розміщується у розпорядженні покупця на прибуваючому транспортному засобі, готовому до розвантаження, у вказаному місці призначення. В умовах DAP ризик переходить від продавця до покупця з пункту призначення, зазначеного в договорі поставки.
За умовами DAP всі витрати на перевезення з будь-якими термінальними витратами оплачуються продавцем до узгодженого пункту призначення. Вартість вивантаження на кінцевому пункті повинна покриватися покупцем за умовами DAP.
Таким чином, витрати на доставку оплачені покупцем у разі, якщо договором у ЗЕД обумовлено, що поставка здійснюється на умовах DAP, оплачені покупцем помилково та всупереч домовленостям сторін за договором. Іншими словами, покупець покрив не свої витрати.
Щодо порушення митного законодавства
У цьому разі можна було би говорити про порушення митного законодавства, якби така оплата покупцем вплинула на митну вартість імпортованого товару та відбулося її заниження чи завищення. Заниження митної вартості могло би мати наслідком заниження суми митних платежів, а завищення – навпаки їх завищення.
Відповідно до ст.345 Митного кодексу України документальна перевірка – це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
В акті, який складається за результатами документальної перевірки, зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов’язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.
Таким чином, якщо припустити, що витрати на транспортування покупець якимось чином включив до митної вартості імпортованих ним товарів, то можна було би говорити лише про завищення такої митної вартості. А оскільки вона є базою для нарахування митних та інших платежів, то це могло би призвести лише до переплати, а не до недоплати вказаних платежів. То ж притягнення до відповідальності за порушення митного законодавства у такому разі майже виключено.
А яким чином оплата покупцем витрати, які він оплачувати не повинен, могла призвести до заниження митної вартості, уявити важко.
Щодо порушення податкового законодавства
Оскільки витрати на доставку за умовами договору узяв на себе продавець, то в обліку покупця такі витрати мають бути відображені як дебіторська заборгованість продавця. Зменшувати фінансовий результат до оподаткування на суму таких витрат не можна, так як це «чужі» витрати. Для покупця – це дебіторська заборгованість, яка має бути погашена шляхом її отримання грошових коштів.
Якщо ж покупець помилково відобразив транспортні витрати у складі своїх витрат, то він занизив фінансовий результат до оподаткування, а отже у результаті податкової перевірки йому буде донараховано податок на прибуток із відповідними штрафними санкціями.
Відповідно до пп.14.1.11. п.14.1. ст.14 ПКУ безнадійна заборгованість – це заборгованість, що відповідає у тому числі й такій ознаці, як заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно зі пп.139.2.1. п.139.2. ст.139 ПКУ фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів). А відповідно до пп.139.2.2. п.139.2. ст.139 ПКУ фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПКУ.
Таким чином, вказана сума витрат на доставку, покритих покупцем, може зменшити фінансовий результат до оподаткування зі збігом позовної давності. І якщо її не враховувати у складі поточних витрат, а враховувати як дебіторську заборгованість до збігу позовної давності, то й підстави для відповідальності за порушення податкового законодавства відсутні.
Щодо валютного законодавства
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Пунктом 21 розділу II Положення, затвердженого постановою НБУ від 02.01.2019 № 5, установлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Проте вказані граничні строки розрахунків не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (включаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим НБУ на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, установлений для фінансових операцій, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу, крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій. На сьогодні фінансова операція підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона здійснюється, дорівнює чи перевищує 400 000 грн.
Отже, якщо контролюючий орган вважатиме, що покупець здійснив оплату транспортних послуг без відповідної на те підстави, а саме за відсутності відповідного договору, то до нього може бути застосована відповідна санкція у вигляді пені в розмірі 0,3% за кожен день прострочення. Однак у цьому разі можна заперечувати тим, що транспортні послуги фактично отримані, хоча й не відображені у відповідному договорі. Тож вказана відповідальність також не є такою, що настане однозначно і беззаперечно.
Facebook Messenger
Skype
Telegram
Viber
WhatsApp
Електронна пошта
