Питання: Наше підприємство експортує товар за кордон покупцю. В договорі зазначено базис поставки: FCA (Інкотермс, 2010). Покупець наймає сам перевізника, якому ми і відвантажуємо вантаж зі складу виробництва.
Питання: які є ризики такої схеми роботи?
Цікавить ситуація, що продавець може сказати, що віддали вантаж не тому перевізнику, як підстрахуватись, бо ми ж не маємо відношення до перевізника?
Як правильно прописати в договорі цей момент?
Чи треба нам якісь документи підписувати з перевізником?
Відповідь: Базис (умова) поставки FCA, або FREE CARRIER (… named place), або ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (… назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов’язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.
Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов’язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.
Продавець зобов’язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у разі отримання відповідного доручення від покупця, у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою,
а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;
б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.
Продавець зобов’язаний за власний рахунок надати покупцю звичайні докази поставки товару у відповідності із зазначеним моментом здійснення поставки.
Якщо документ про передачу вантажу перевізнику, згаданий вище як доказ поставки, не є транспортним документом, продавець зобов’язаний надати покупцю на прохання, за рахунок і на ризик останнього, всіляке сприяння в одержанні транспортного документа у зв’язку з укладенням договору перевезення (наприклад, оборотного коносамента, необоротної морської накладної, документа перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряної, залізничної чи автотранспортної накладної, або транспортних документів змішаного перевезення).
До обов’язків покупця вказаний базис поставки відносить зобов’язання за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця.
Враховуючи наведене вище та те, що в договорі поставки застосовано саме FCA, як базис поставки товару, слід рекомендувати в самому договорі обумовити особу самого перевізника. Тобто в договорі поставки покупець та продавець мають зазначити особу (юридичну чи фізичну), яка буде отримувати товар на складі продавця.
Можна також у договорі вказати, що це питання вирішується шляхом узгодження особи перевізника в окремій додатковій угоді, або ж навіть шляхом обміну листами, у тому числі електронними. Задачею продавця буде лише переконатися, що перевізник, або його представник, і є тим перевізником, якого призначив покупець.
Що стосується документів, які передаються перевізнику продавцем, то в ситуації перевезення автомобільним транспортом має застосовуватися та оформлюватися CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна), в графі 1 якої і вказується відправник, яким і має бути продавець, якщо він передає товар перевізнику, а не представнику покупця. Один примірник такої CMR, який залишатиметься у продавця і свідчитиме про те, що він виконав свій обов’язок належним чином. Звичайно ж, важливо цю процедуру оформлення CMR також відобразити у договорі поставки.
Facebook Messenger
Skype
Telegram
Viber
WhatsApp
Електронна пошта
