Найближчий робочий день, або Строк дії трудового договору спливає в неділю

Якби увесь світ жив за логікою, якою керуються юристи, то ми би сперечалися з приводу кожного слова. Та навряд чи досперечалися б до чогось. Адже відомим серед юристів є вислів: «там, де два юристи, три думки». І це означає, що будь-яке слово, будь-який вислів, який звичайна людина сприйняла би однозначно, юристи зможуть застосувати дво-, три-, чотиризначно. І кожне значення, повірте, буде обґрунтованим.

Як не згадати класика: «Якщо хочеш щось довести, завжди доведеш. І протилежне – також. Для упередженої точки зору завжди знайдуться докази» (Еріх Марія Ремарк, «Чорний обеліск»).

А от і цікавий приклад на цю тему із сучасного.

Як гадаєте, якщо сторони якогось договору ще до війни встановили строк його дії у 500 днів, і так сталося, що ці 500 днів збігають саме у той день, який буде днем перемоги над ерефією, який для нас однозначно буде святковим і неробочим днем, то на який день випаде закінчення строку: напередодні чи на наступний?

Звісно, юристи спочатку згадають «класику права», а саме ст.254 Цивільного кодексу України (ЦКУ), відповідно до ч.5 ст.254 якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Цілком логічно і без жодного сумніву.

А от відповідно до ч.5 ст. 241¹ Кодексу законів про працю (КЗпП) якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

І ніби цілком зрозуміло, що законодавець мав би однаково думати, коли затверджував обидва кодекси. А виходить, що юристи та чиновники у цьому бачать різницю.