Податкові нюанси акту виконаних робіт

Відповідь: Для початку згадаємо деякі вимоги законодавця. Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

• назву документа (форми);
• дату складання;
• назву підприємства, від імені якого складено документ;
• зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
• посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
• особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Водночас ч.5 ст.9 цього ж Закону наголошує на тому, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Тобто, як бачимо, дата складання первинного документа (у нашому випадку це форми КБ2 і КБ3) не обов’язково мають відноситися до періоду, в якому відбулася господарська операція.

Слід нагадати, що господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Якось одного разу нам вдалося в адміністративному суді довести суддям, що для підписання акту форми КБ2 наймані працівники не потрібні. Потрібен лише керівник чи уповноважена ним особа.

У тій ситуації роботи були виконані в січні, працівники були звільнені в травні, а акт форми КБ2 був підписаний замовником у листопаді. Тож, податківці увімкнули свою аргументацію, яка їм здавалася цілком логічною та полягала в тому, що в листопаді підприємство не мало достатньої кількості працівників для виконання робіт, зазначених в акті. На це ми заперечували тим, що в акті було вказано, що роботи виконані в строк, встановлений договором, а договором був передбачений строк – січень. Суд погодився з нами, оскільки це було логічно.

Отже дата підписання акту КБ2 та форми КБ3 є не датою виконання робіт, а датою їх приймання замовником.

Просто уявіть ситуацію, коли роботи завершені о 23 годині 31 грудня. Звісно, що ймовірність їх приймання замовником у новорічну ніч майже ніяка. Швидше за все акт буде складений і підписаний не раніше 1 січня. І це цілком логічно.

Тому, незалежно від того, якою датою підписані КБ2 і КБ3, відображати такі роботи слід в тому періоді, в якому вони фактично виконані. Принаймні цього вимагає ч.5 ст.9 Закону № 996.

А от щодо ПДВ дещо інша історія. Згідно зі ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто у цьому разі законодавця більше цікавить дата оформлення документів за формами КБ2 і КБ3, а не те, про що йдеться в ч.5 ст.9 Закону № 996.

Правда є нюанс, а саме за операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб’єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 ПКУ.

Відповідно до вказаного підпункту касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V ПКУ – це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку, відкритих в установах банків, та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Отже, якщо в акті від 11.01.2023 вказувати лише перелік виконаних робіт, то в обліку їх треба буде відобразити в тому періоді, в якому вони були виконані, а саме – в листопаді 2022 року. А якщо щодо ПДВ застосовувати касовий метод, дозволений ПКУ, то податкові зобов’язання взагалі не залежатимуть від того, коли підписані КБ2 і КБ3. Виконавець (субпідрядник) повинен буде нарахувати їх по факту отримання авансу.

Не забудьте такий підхід до обліку відобразити в обліковій політиці.

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді