Електронні гроші: практичне застосування

Виявляється, що замість грошей ми маємо паперові банкноти, які символізують ті гроші, з обіцянкою держави про те, що цю обіцянку ми можемо поміняти на те, що нам треба. І продавець того, що нам треба цю обіцянку у нас прийме ніби гроші. І вартість грошей, їх купівельна спроможність, залежить від того, наскільки ми довіряємо тому, хто за цією обіцянкою стоїть, хто цю обіцянку дає.

Коли це все пояснюю (пояснював раніше) росіянам і коли вони погоджувалися з тим, що банкноти – то є обіцянка того, хто їх друкує, а довіра до банкнот є довірою до тих, хто їх випустив (емітував), я завжди запитував, у чому вони (росіяни) тримають заощадження: в рублях чи в доларах. Тут росіянам доводилося розуміти, кому ж насправді вони довіряють більше…

Як відомо, монополія на друк грошей (далі називатимемо так банкноти) належить державі. І держава дуже ту монополію пильнує, щоб не втратити. Не завжди розуміючи, що втрата монополії на друк грошей може бути позитивним фактором для економіки тієї ж держави. Одним з ідеологів роздержавлення грошей (припинення такої монополії) був такий вчений Ф. А. ХАЙЄК, який присвятив цьому питанню свою роботу «Роздержавлення грошей (Аналіз теорії та практики паралельних валют)». Він вважав, що знецінення грошей – то результат державної монополії на їх друк, та стверджував: «гроші – це те, що конкуренція не зробить дешевою, тому що їх привабливість залежить від того, що вони зберігають свою прозорість». Тобто на думку, Хайека, приватні гроші мають менше шансів знецінюватися, аніж ті, що їх надрукувала держава.

Більше того Хайек стверджував, що «минула нестабільність ринкової економіки є наслідком виключення найважливішого регулятора ринкового механізму, грошей, з-під регулювання ринкового процесу». На його думку, якби вартість грошей визначалася ринком (попит та пропозиція на них), а не центральним банком, то дешевих грошей було би менше, а може й взагалі їх не було б.

Усе це призводить до того висновку, що роздержавлення грошей, позбавлення держави монополії на їх емісію, має позитивно вплинути на економіку держави, на ринку якої ринкові механізми визначають не лише вартість товарів, робіт і послуг, а й грошей, тобто засобів оплати цих товарів, робіт, послуг.

Мабуть це й стало причиною появи в Україні «приватних» грошей де-факто. А законодавець вже навздогін кинувся врегульовувати те, що сталося.

Перший крок до «приватних» грошей

Ще у 2021 році було прийнято Закон від 30.06.2021 № 1591-IX «Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591), який й увів в офіційний обіг поняття електронних грошей, та пов’язаних з ним інших інструментів.

Відповідно до цього Закону електронні гроші – одиниці вартості, що зберігаються в електронному вигляді, випущені емітентом електронних грошей для виконання платіжних операцій (у тому числі з використанням наперед оплачених платіжних карток багатоцільового використання), які приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж їх емітент, та є грошовим зобов’язанням такого емітента електронних грошей.