Торгівля на Marketplace: нюанси

Відповідь: Marketplace (маркетплейс, з англійської – ринкова площа) – це великий інтернет-магазин, який дає можливість іншим продавцям реалізовувати свої товари за певну винагороду. Просуваючи свій майданчик, маркетплейс отримує/створює багато трафіку, а отже, має багато покупців і продавців, які хочуть скористатися можливостями маркетплейса на свою користь. Обов’язкові вимоги, яким повинні відповідати маркетплейси, щоб заслужити таке «звання»:

• є основна фірма, яка контролює всі процеси;
• на майданчику представлено товари інших продавців і продумано алгоритм, завдяки якому вони можуть торгувати;
• детально складені умови співпраці: комісія, вимоги до контенту та якості обслуговування, реклама тощо.

Маркетплейси беруть на себе зобов’язання з просування товарів на своїй платформі. Зазвичай, маркетплейси мають каталог товарів, форму для реєстрації продавців, особисті кабінети продавців і покупців, можливість подивитися статистику продажів, можливість вказати доступні способи оплати та доставки, а також форми для залишення відгуків і врегулювання суперечок.

Торгівля на маркетплейса має як свої переваги (зниження витрат на маркетинг, отримання доступу до широкої клієнтської бази, лояльність покупців до великих та відомих маркетплейсів на кшталт Розетки, Пром, Амазон…), так і певні «мінуси» (немає можливості розвивати власний бренд, неможливість формування власної клієнтської бази…).

З точки зору правової конструкції маркетплейс – це такий собі комісіонер. Згідно зі ст.1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Якщо згадати часи радянських та пострадянських комісійних магазинів, то можна знайти багато чого спільного їх з маркетплейсами. Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків України від 13.03.1995 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.03.1995 за № 79/615, затверджено Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами. Ці Правила ще й сьогодні регламентують порядок комісійної торгівлі непродовольчими товарами і поширюються на відносини, що виникають між суб’єктами господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності (комісіонер), які укладають з фізичними особами (комітент) договори комісії та здійснюють продаж прийнятих від них нових та вживаних товарів, і споживачами.

Відповідно до п.5.1. Правил кожна одиниця прийнятого на комісію товару не пізніше наступного дня повинна бути виставлена в торговельному залі для продажу. Водночас Правила містять перелік товарів, які не приймаються для комісійного продажу. Це зброя, боєприпаси (крім мисливської та спортивної зброї і боєприпасів до них, а також холодної зброї, спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої і дратівної дії, що продаються громадськими об’єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка; вибухові речовини й засоби вибуху; отруйні речовини; наркотичні, психотропні і отруйні засоби; лікувальні засоби і вироби медичного призначення та ін. Хто намагався через Розетку чи OLX продати ліки, побачить в цьому багато схожого.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII, електронна комерція – це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру. А електронна торгівля – це господарська діяльність у сфері електронної купівлі-продажу, реалізації товарів дистанційним способом покупцю шляхом вчинення електронних правочинів із використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Реалізація товару дистанційним способом відбувається шляхом укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному цим же Законом, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-комунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору. Водночас суб’єктом електронної комерції визнається суб’єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-комунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Інтернет-магазин – це засіб для представлення або реалізації товару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину.

До того ж згідно зі ст.1 Закону «Про електронну комерцію» у разі якщо однією із сторін електронного правочину є іноземець, особа без громадянства або іноземна юридична особа, норми цього Закону застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про міжнародне приватне право».

Повертаючись до ЦКУ, слід зазначити, що за ст.1020 комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові. А відповідно до ст.1022 ЦКУ після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Отже, маркетплейс мовою приватного права України, – це такий собі електронний комісійний магазин, який на своїх віртуальних поличках розміщує товар комітента і якщо покупець має намір придбати цей товар, маркетплейс укладає з ним електронний договір купівлі-продажу за рахунок комітента – власника товару.

Як вказано у питанні, звіт комісіонера комітент отримує кожні 15 днів. Очевидно, у звіті вказується який товар комітента та за скільки був проданий, скільки в цілому надійшло виручки.

Як зазначалося раніше, маркетплейс, як комісіонер, має право відрахувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента. Згідно зі ст.1024 ЦКУ комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв’язку з виконанням своїх обов’язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали. Наприклад, якщо маркетплейс здійснив рекламні заходи, спрямовані на поширення інформації про товар комітента, але продав менше товару, аніж сподівався на те комітент, вартість такої реклами також складатиме суму, яку комітент має відшкодувати комісіонеру (маркетплейсу).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Вони можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

• назву документа (форми);
• дату складання;
• назву підприємства, від імені якого складено документ;
• зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
• посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
• особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Водночас, первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, у звіті, який продавець, відповідно до запитання, отримує від маркетплейсу у формі платіжного документа, продавець отримує інформацію про те, скільки та на яку суму було продано його товару, скільки при цьому коштує реклама, яку замовив продавець, і яка складає витрати продавця, оскільки, як було зазначено раніше маркетплейс діє хоча й від свого імені, але за рахунок продавця.

Питання лише в тому, що продавець, відповідно до запитання, отримує не єдиний документ під назвою звіт комісіонера, а декілька: платіжний документ на суму виручки за вирахуванням вартості реклами та комісійних маркетплейсу, інвойс на рекламні послуги, та можливо ще якісь інші документи продавець може отримати (скачати) із власного кабінету на маркетплейсі. Усі вони у своїй сукупності містять звіт комісіонера, з якого видно суму доходу (виручки від реалізації), витрат, пов’язаних з такою реалізацією, та винагороду маркетплейсу, що також для продавця є витратами, пов’язаними з реалізацією.

Усе інше – то питання обліку, залежно від системи оподаткування, обраної продавцем.

  О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри цивільного та трудового права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана