Матеріальна відповідальність сумнісника…

EXPERTUS. Головбух

Питання: Чи може старша медична сестра одного з відділень бути матеріально-відповідальною особою (згідно з письмовим Договором) одночасно і в іншому відділенні, на період тимчасового сумісництва посади головної медичної сестри іншого відділення у звʼязку з вакансією (до прийняття нового працівника на дану посаду).
Чи може бути одночасно матеріально-відповідальною особою у двох відділеннях лікарні (за основним місцем роботи та за сумісництвом у іншому відділенні)?

Відповідь: Згідно зі ст.134 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351 КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до ст. 135КЗпП, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено роботодавцем з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність мають бути затверджені в порядку, який визначає КМУ. До прийняття Закону України «Про дерадянізацію законодавства України» від 21.04.2022 № 2215-ІХ відповідно до Постанови ВРУ від 12.09.1991 № 1545 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», потрібно було керуватися у цьому питанні Переліком посад і робіт з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24, який і сьогодні діє на території України.

Однак, на сьогодні цей нормативний акт «дерадянизовано», відповідний Указ Президії Верховної Ради СРСР від 13.07.1976 № 4204-ІХ міститься у Переліку актів органів державної влади і органів державного управління Союзу РСР, що не застосовуються на території України відповідно до пункту 1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України під номером 362.

Отже, в українському законодавстві станом на сьогодні існує певний вакуум, прогалина щодо врегулювання питання повної матеріальної відповідальності. Як було вже зазначено, відповідно до ст.135КЗПП письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та:

1) займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов’язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей;

2) виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.

Станом на сьогодні Перелік посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ще не затверджений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а радянський вже «дерадянизовано». Тому, слід порадити роботодавцю самостійно встановити такий перелік посад і робіт та зразок договору про повну матеріальну відповідальність, затвердити ці документи відповідним наказом, погодивши його з трудовим колективом, або профспілкою, «закріпити» ці документи також в правилах внутрішнього трудового розпорядку, колективному договорі. На підставі таких внутрішніх документів можна укладати договори про повну матеріальну відповідальність.

Звісно, коли КМУ таки затвердить відповідні нормативно-правові акти, доведеться переглянути усі перелічені вище внутрішні документи підприємства та внести в них відповідні корективи.

Отже, станом на сьогодні слід стверджувати про прогалину в законодавстві щодо переліку посад і робіт, а також типового договору про повну матеріальну відповідальність.

Що ж до повної матеріальної відповідальності за двома місцями роботи, то слід вказати на те, що відповідно до ст.1021 КЗпП сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи. Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Тобто працівник, що працює за сумісництвом також виконує певний обсяг робіт, обумовлений посадою, яку він займає. Слід нагадати, що відповідно до ст. 135КЗпП, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено роботодавцем з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Отже, законодавець пов’язує можливість укладення договору про повну матеріальну відповідальність саме із займанням посади чи виконанням відповідних робіт, пов’язаних з цінностями, а не з тим, за основним місцем роботи чи за сумісництвом працює найманий працівник.

Тож, відповідаючи на запитання, слід зазначити, що медсестра може бути одночасно матеріально-відповідальною особою у двох відділеннях лікарні (за основним місцем роботи та за сумісництвом у іншому відділенні). Навіть не враховуючи ту обставину, що таке сумісництво може бути внутрішнім, тобто у одного й того ж роботодавця.

 

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді