Місіонерська діяльність

Відповідь: Для початку слід зрозуміти юридичну природу місіонерської діяльності. Вона, ця діяльність, регулюється Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 № 987-XII (Закон № 987). Згідно зі ст.7 цього Закону релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій.

Для реєстрації статуту (положення) місіонерського товариства (місії) подається заява за підписом керівника (іншої уповноваженої особи) релігійного центру (управління), що засновує відповідну релігійну організацію. Разом із заявою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, подається статут (положення) місіонерського товариства (місії) (ст.14 Закону № 987).

Отже, місіонерське товариство (місія) є видом релігійної організації. Згідно зі ст.18 Закону № 987 релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом.

А відповідно до ст.19 цього ж Закону релігійні організації у порядку, визначеному чинним законодавством, мають право для виконання своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), які мають право юридичної особи.

Прибуток від виробничої діяльності та інші доходи підприємств релігійних організацій оподатковуються відповідно до чинного законодавства в порядку і розмірах, установлених для підприємств громадських організацій. Суми їх прибутку, які використовуються в добродійних цілях, не оподатковуються.

Класифікатор професій ДК 003:2010 у розділі 2 «ПРОФЕСІОНАЛИ» містить таку професію як місіонер за кодом професії 2460.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Як було вказано вище, місіонерська діяльність не виключає отримання прибутку. Навіть оподатковуваного прибутку. Не оподатковується лише той прибуток, який використовується в добродійних цілях.

Згідно зі ст.50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тож, якщо місіонер, як фізична особа, вирішив займатися господарською діяльністю, то їй варто зареєструватися як самозайнята особа.

Щодо реєстрації підприємцем чи особою, що здійснює незалежну професійну діяльність, слід виходити з того, що згідно з п.14.1.226. ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність – це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Не зовсім зрозуміло, що мається на увазі під виразом «проводити свою діяльність через ФОПів – місіонерів», оскільки релігійна (місіонерська) діяльність за ПКУ визнається незалежною професійною діяльністю. Однак, це не заважає місіонерській організації замовляти у фізичних осіб – підприємців якість послуги, які пов’язані з виконанням такими організаціями своїх статутних завдань, заснуванням видавничих, поліграфічних, виробничих, реставраційно-будівельних, сільськогосподарських та інших підприємств, а також добродійних закладів (притулків, інтернатів, лікарень тощо). У такому разі ФОП цілком може здійснювати господарську діяльність з надання відповідних послуг, які не є релігійною (місіонерською) діяльністю.

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді