ПММ для орендованого автомобіля

Відповідь: Можливо, але є нюанс… Потрібна ліцензія. Принаймні є високий ризик того, що контролюючий орган (податківці) накладуть штраф за роздрібний продаж пального без ліцензії.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР оптова торгівля пальним – це діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб’єктам господарювання (у тому числі іноземним суб’єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам. А роздрібна торгівля пальним – це діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції / автогазозаправної станції / газонаповнювальної станції / газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Відповідно до ст.15 цього ж Закону оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Звісно, можна стверджувати, що при заправці позичкодавцем автомобіля, переданого в позичку, продаж пального не відбувається, оскільки така передача відбувається без оплати пального позичальником.

На це податківці цілком очікувано використають той аргумент, що відповідно до п.14.1.202. ст.14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів лише операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

А далі вже слід сподіватися на те, що суд прислуховуватиметься до аргументів позичкодавця, а не податківців. Ймовірність реалізації таких сподівань оцініть самостійно.

Тож, чи варто позичкодавцеві ризикувати і заправляти авто за свій рахунок і нести вказані ризики?

До того ж зважте на те, що вартість безоплатно отриманого пального для позичальника (користувача авто) вважатиметься доходом і оподатковуватиметься в залежності від обраної ним системи оподаткування.

Може простіше і майже без ризику позичити кошти позичальнику і хай він заправляє авто самостійно?

А ще позичкодавець може уберегти себе від ризику, отримавши ліцензію на роздрібну торгівлю пальним. Але мені здається, то дуже невигідне економічно буде рішення для обох сторін.

  О.Єфімов,

Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді