Міжнародна допомога: хто є хто…

Відповідь: Відповідаючи на ці запитання, слід зазначити, що ключовим у цьому разі є зміст такого тристороннього договору. І тому, без деталізації його умов, відповідь може бути некоректною. Тому, будемо виходити із суті правовідносин у цьому разі, яку й варто відобразити у такому договорі.

Суть правовідносин полягає в тому, що міжнародна організація надає допомогу Військовій адміністрації у вигляді брикетувальника. По суті Військову адміністрацію цікавить отримання такого брикетувальника, а не грошей на його придбання. Гроші у цьому випадку є інструментом надання зазначеної допомоги.

Тож цілком логічним було би укладення договору між Міжнародною організацією і продавцем брикетувальника на користь Військової адміністрації. Це один, але не єдиний варіант оформлення договором вказаних правовідносин.

Згідно зі ст.636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник (у нашому випадку це продавець брикетувальника) зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи (Військової адміністрації), яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір (Міжнародний фонд), так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї ж статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

Відповідно до ст.13 цього Закону Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів. Крім того, зазначені граничні строки поширюються на незавершені операції резидента з експорту та імпорту товарів, за якими до 07.02.2019 не встановлено банком порушення 180-денного строку розрахунків (або строків, визначених у висновках центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, виданих на перевищення встановлених законодавством України строків розрахунків).

Відповідно до п.14² Постанови Правління НБУ від 24.02.2022  № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Таким чином, з 05.04.2022 діє строк у 180 днів.

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

А відповідно до ч.8 цієї ж статті Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п’ятою цієї статті.

Отже, контроль за дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті покладено на Державну податкову службу України (контролюючий орган).

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав – з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Сама конструкція цієї норми говорить про те, що з точки зору законодавця і саме для відносин у сфері ЗЕД-розрахунків заборгованість нерезидента виникає саме у день митного оформлення продукції, що експортується і існує аж до її погашення нерезидентом.

Та оскільки запропонована конструкція тристороннього договору не передбачає митного оформлення брикетувальника, то й підстави для застосування валютного контролю щодо продавця брикетувальника відсутні. Та саме той факт, що на рахунок продавця надійде оплата в іноземній валюті, приверне увагу обслуговуючого банку. Проте банк має зняти усі питання, якщо у договорі буде описана саме вказана вище схема правовідносин, яка не передбачає митного оформлення товарів і саме з цієї причини.

Щодо розрахунків в іноземній валюті слід зазначити, що умова застосування гривні як єдиного законного засобу платежу поширюється на розрахунки на території України, та не поширюється на транскордонні розрахунки. Тож якщо оплата буде здійснена на користь продавця Міжнародним фондом поза межами території України, то в такому випадку застосуванню підлягає саме іноземна валюта, а не гривня. Тобто в цьому разі ключовим критерієм є не рух товару в межах України (поставка), а саме розрахунки, які виходять за межі території України.

Щодо оподаткування допомоги.

Постачальник брикетувальника є звичайним суб’єктом господарювання і має сплачувати податок на прибуток, або ПДФО, або ЄП залежно від системи оподаткування, обраної ним. Для нього продаж брикетувальника є звичайним продажем (поставкою), який створює для нього відповідний дохід.

Що ж до Військової адміністрації, то вона швидше за все не є платником податку на прибуток, оскільки відповідно до п.133.4. ПК України не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом. Неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

1. утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
2. установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункту;
3. установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, та житлово-будівельні кооперативи;
4. внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Положення зазначених пунктів 2 і 3 щодо вимог наявності установчих документів не поширюються на бюджетні установи.

Ба більше, згідно з пп.133.4.6. ПК України до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені бюджетні установи.

Тож, Військова адміністрація, судячи з назви цього учасника правовідносин, як бюджетна організація, не є платником податку на прибуток, хоча й отримує дохід в матеріальній формі у вигляді брикетувальника. 

  О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана