Тристоронній договір з нюансами

Відповідь: Саме час згадати про принцип свободи договору (ст.6 і 627 ЦКУ), відповідно до якого сторони договору можуть самостійно визначити ті права і обов’язки, які їм до вподоби і про які вони досягли згоди.

Варто лише мати на увазі, що відповідно до ст.6 ЦКУ сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Більше того, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч.2 ст.628 ЦКУ сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З описаного в питанні слід дійти висновку, що в одному договорі об’єднано два різних правочини: договір поставки, за яким ТОВ на загальній системі постачає ФОПу матеріали, та договір підряду, за яким ФОП вже з тих матеріалів виконує роботи для замовника.

Згідно з ч.1 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Пояснити укладення договору, про який йдеться у питанні, можна наприклад тим, що замовник прагне отримати виконані роботи, пересвідчившись у якості матеріалів, з яких вони виконані. А пересвідчитися можна лише в тому разі, коли роботи виконані і не раніше. Наприклад, ФОП виконує роботу зі встановлення кондиціонера, який йому постачає ТОВ. А замовника цікавить, чи зможе той кондиціонер охолодити приміщення замовника. Перевірити це можна лише після встановлення такого кондиціонера, а ризик такого результату замовник прагне перекласти на постачальника кондиціонера і підрядника, який його встановить.

Чимало можна вигадати ситуацій, коли саме такий договір, а не два окремі два, влаштує сторони правовідносин.

От щодо акту можуть бути нюанси, які ґрунтуються на самому питанні. Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

• назву документа (форми);
• дату складання;
• назву підприємства, від імені якого складено документ;
• зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
• посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
• особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Скласти єдиний акт за тристороннім договором законодавство не забороняє. Однак питання в тому, що в нашому випадку йдеться про поставку матеріалів, яку логічно оформити накладною або ж актом приймання-передачі матеріалів, та актом приймання виконаних робіт. І зазначити частку оплати, яка призначена для кожного окремо з підрядників.

Тож питання в цьому разі в тому, яка буде закладена логіка в один акт і яким його вважати.

Звісно можна в ньому зазначити фактичні господарські операції: окремо поставку і окремо роботи. І це не заборонено. Тож, питання більше про логіку, аніж про закон.

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді