Дія Сіті та міжнароні платіжні системи

Відповідь: Відповідно до пп. 14.1.2821 ПКУ резидент Дія Сіті – платник податку, що сплачує податок на прибуток підприємств на особливих умовах, – резидент Дія Сіті, який у порядку, передбаченому п. 141.10 ПКУ, обрав або перейшов на відповідний режим оподаткування. Резиденти Дія Сіті, які не обрали (не перейшли) на відповідний режим оподаткування, сплачують податок на прибуток підприємств на загальних підставах і вважаються резидентами Дія Сіті, що не є платниками податку на особливих умовах.

Отже, ПКУ передбачає два варіанти сплати податку на прибуток:

1) особливі умови, так званий ПНВК, або податок на виведений капітал;

2) загальні підстави.

 

У разі сплати податку на прибуток на загальних підставах єдина специфіка для резидентів Дія Сіті проявляється в коригуванні фінансового результату високодохідними платниками податку на прибуток, у яких річний дохід від будь-якої діяльності за останній річний звітний період не перевищує 40 млн грн, або платниками, які не поставили відповідну позначку про непроведення коригування фінансового результату в податковій декларації з податку на прибуток підприємств (пп. 134.1.1 ПКУ).

 

Сплата ж податків на особливих умовах (ПНВК) відбувається при виведені коштів резидентом Дія.Сіті, а не при їх отриманні (п.141.9¹ ст.149 ПКУ). Тобто об’єкт оподаткування виникає при виведені коштів, а не при їх отриманні.

 

Відповідно до ст.1 Закону від 30.06.2021 № 1591-IX «Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591) платіжна система – система для виконання платіжних операцій із формальними та стандартизованими домовленостями і загальними правилами щодо процесингу, клірингу та/або виконання розрахунків між учасниками платіжної системи.

Користувач платіжних послуг – це фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей НБУ), а в разі надання послуг банком – клієнт банку.

Положеннями ст. 71 Закону № 1591 визначено, що виконання платіжних операцій в Україні може здійснюватися з використанням платіжних систем. В Україні можуть здійснювати діяльність внутрішньодержавні та міжнародні платіжні системи.

При цьому, міжнародна платіжна система – це платіжна система, в якій оператором платіжної системи є резидент або нерезидент та яка здійснює діяльність на території двох і більше держав, однією з яких є Україна, і забезпечує виконання платіжних операцій у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї держави до іншої (ч. 3 ст. 71 Закону № 1591).

Суб’єктами правових відносин у платіжній системі є оператор платіжної системи, розрахунковий банк (розрахункові банки), технологічний оператор (технологічні оператори), учасники платіжної системи та користувачі (ч. 6 ст.71 Закону № 1591).

Чинне законодавство, включаючи Закон  «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі – Закон про валюту) не містить заборони щодо отримання користувачами платіжних систем, у тому числі резидентами Дія.Сіті, коштів в іноземній валюті. Система оподаткування у цьому випадку також не є критерієм наявності чи відсутності такої заборони.

 

Отже, міжнародна платіжна система – це такий собі посередник між платником (отримувачем послуг резидента Дія.Сіті) та отримувачем коштів (самим резидентом Дія.Сіті). І тут важливим є аналіз валютного законодавства України.

 

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону про валюту однією з гарантій свободи здійснення валютних операцій є право резидентів з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції. А принцип свободи здійснення валютних операцій, передбачає у тому числі право фізичних та юридичних осіб – резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов’язання, пов’язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн (ст.2 Закону про валюту).

Водночас резиденти мають право на придбання валютних цінностей за кордоном, здійснення їх транскордонного переміщення та (або) транскордонного переказу з урахуванням обмежень, визначених Законом про валюту. Такі обмеження зазначені, наприклад, в ст.7 Закону про валюту, а саме:

• транскордонний переказ валютних цінностей здійснюється виключно через уповноважені установи;
• порядок проведення переказу валютних цінностей визначається Національним банком України.

 

Закон про валюту у ст.13 надає Національному банку України право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України.

Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року № 5, затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі – Положення).

Як було вказано, НБУ може встановлювати граничні строки для здійснення розрахунків в іноземній валюті.

 

Відповідно до пункту 21 розділу II Положення, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Відповідно до п.14² Постанови Правління НБУ від 24.02.2022  № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

 

Згідно з ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

А відповідно до ч.8 цієї ж статті Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п’ятою цієї статті.

Отже, контроль за дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті покладено на Державну податкову службу України (контролюючий орган).

І в цьому випадку виручка резидента, зокрема резидента Дія.Сіті, має бути зарахована на його рахунок саме в українському банку в зазначені строки. Це й контролюватимуть контролюючі органи.

 

Тож, у разі отримання резидентом Дія.Сіті оплати через міжнародну платіжну систему не суперечитиме законодавству України, зокрема у разі виведення коштів з міжнародної платіжної системи щотижня на рахунок в українському банку.

І трошки позитиву. З Кодексу України про адміністративні правопорушення виключена стаття 162² «Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків». А стаття 162¹ «Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті» переформатована у «Порушення порядку здійснення валютних операцій». Ця стаття буде універсальною для усіх суб’єктів валютних операцій, окрім пов’язаних з банком осіб або інших осіб, які відповідно до закону можуть бути об’єктом перевірки НБУ. Для перших порушення порядку здійснення валютних операцій тягтиме за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичних осіб (крім уповноважених установ), громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від однієї тисячі до трьох тисяч НМДГ.

 

 

 

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді