Чисті активи: спроба розібратися…

Відповідь: Дійсно, відповідно до ч.3 ст.31 Закону від 06.02.2018 № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275) якщо вартість чистих активів товариства знизилася більш як на 50 відсотків порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників, які мають відбутися протягом 60 днів з дня такого зниження. До порядку денного таких загальних зборів учасників включаються питання про заходи, які мають бути вжиті для покращення фінансового стану товариства, про зменшення статутного капіталу товариства або про ліквідацію товариства.

Сам Закон № 2275 про чисті актив згадує двічі. Це безпосередньо у вказаній ч.3 ст.31 та у ч. 2 ст.44, де й дається розуміння значного правочину.

Зниження вартості чистих активів є свідченням погіршення фінансового стану товариства, заходи на покращення якого (фінансового стану) й повинні бути предметом обговорення на зазначених зборах. Навіть передбачено відповідальність за невиконання такого обов’язку: субсидіарна відповідальність членів виконавчого органу за зобов’язаннями товариства, яку вони несуть солідарно.

Мабуть законодавець, вживаючи поняття «чисті активи», виходив з того, що це поняття є настільки загальновживаним та загальновідомим, що пояснювати його окремо не потрібно. Може воно було би й так, якби не вагомість наслідків порушення порядку укладення значних правочинів: солідарна відповідальність виконавчого органу за збитки, спричинені таким правочином.

З іншого боку важливість визначення цього поняття підтверджується й кількістю нормативних актів, які пояснюють, що ж це таке насправді. Наприклад, про визначення вартості чистих активів йдеться у ст.33 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 № 978-IV. Або ж у Положенні про порядок оцінки чистих активів інвестиційних фондів і взаємних фондів інвестиційних компаній, затвердженому Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.03.2002 № 104, зареєстрованим в МЮУ 24.04.2002 за № 392/6680, також передбачається порядок вирахування чистих активів.

Існують й інші нормативно-правові акти, щодо визначення чистих активів, тому кожного разу, визначаючи вартість чистих активів, тому, хто їх визначає, доведеться довго міркувати, який саме механізм визначення чистих активів застосувати, аби дати ствердну відповідь на запитання, чи порушено порядок укладення значного правочину; яку саме норму законодавства застосувати за аналогією закону.

Можна наполягати на тому, що для застосування аналогії закону треба віднайти той закон, який регулює найбільш схожі, «найближчі» правовідносини. Для ТОВ та ТДВ це може бути Рішення ДКЦПФР від 17.11.2004 № 485, яким схвалено Методичні рекомендації щодо визначення вартості чистих активів акціонерних товариств. Відповідно до цього НПА під вартістю чистих активів АТ розуміється величина, яка визначається шляхом вирахування із суми активів, прийнятих до розрахунку, суми його зобов’язань, прийнятих до розрахунку. Далі ж у цих Методичних рекомендаціях вказано перелік активів і зобов’язань, які й приймаються до розрахунку.

Тож, щоб визначити розмір чистих активів, необхідно оперувати (використовувати) інформацію зі звітності, оскільки інших способів офіційної фіксації розміру складових формули визначення чистих активів, чинне законодавство не передбачає. Офіційна фінансова звітність підприємства і є тим офіційним джерелом інформації, необхідної для визначення чистих активів.

Звісно, бухгалтер може обрахувати поточні активи і зобов’язання на будь-яку дату, але не зобов’язаний за законом це робити. Отже, стверджувати про те, що обов’язок виконавчого органу скликати загальні збори у разі зменшення вартості чистих активів, пов’язаний з будь-якою іншою датою, аніж дата офіційної фінансової звітності, означає зобов’язувати цей виконавчий орган формувати звітність, не передбачену законодавством. Саме час згадати ст.19 Конституції України, відповідно до якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, зміна вартості чистих активів може бути встановлена лише із застосуванням фінансової звітності, сформованої у строки та на дату, передбачені законодавством.

Із тексту ч.3 ст.31 Закону № 2275 цілком зрозуміло, що зниження вартості чистих активів має порівнюватися з показником чистих активів станом на кінець попереднього року. Тобто який би звітний період для порівняння вартості чистих активів ми не взяли, порівнювати його ми будемо з показником чистих активів станом на кінець попереднього року.

Практично показник чистих активів станом на кінець попереднього року можна порівнювати з показником чистих активів станом на наступний звітний період, яким може бути квартал, півріччя, 9 місяців. Проте таке порівняння слід визнати некоректним та неінформативним, оскільки коректним буде порівняння показників, сформованих за результатами однакових періодів. Некоректність та неінформативність такого порівняння може бути обґрунтовано різними підставами: наприклад, сезонністю діяльності. Так, абсолютно некоректним буде порівняння результатів діяльності сільськогосподарського підприємства у 1-му та у 3-му кварталі календарного року хоча би тому, що реалізація результатів діяльності такого підприємства, зазвичай, припадає на 3-й квартал, в якому вартість активів у вигляді сільськогосподарської продукції, істотно зростає. А тому вартість чистих активів такого підприємства, що знизилася у 1-му кварталі, може істотно зрости у 3-му кварталі.

До того ж Закон № 2275 чітко вказує на те, яким періодом слід оперувати для порівняння вартості чистих активів – «попередній рік». Попередній рік – це і є той період, який має визначальне значення з точки зору законодавця. І порівнювати будь-який рік, зокрема й попередній, цілком логічно слід з іншим роком, а не кварталом чи півріччям. Ну хоча би для того, щоб отримати релевантний результат такого порівняння.

  О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та Партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана