Наслідки володіння власною трансформаторною підстанцією

Відповідь: Відповідно до ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII постачання електричної енергії – це продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії. Водночас ринок електричної енергії – це система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII ліцензуванню підлягають різні види господарської діяльності, включно з діяльністю у сфері електроенергетики, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії».

Повертаємось до Закону України «Про ринок електричної енергії», відповідно до ст.8 якого господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачам, зберігання енергії, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадяться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії, якщо інше не передбачено цим Законом.

Сподіватися на те, що споживачами є винятково фізичні особи, як те вказано у Законі України «Про захист прав споживачів», не варто, оскільки у Законі «Про ринок електричної енергії» власне визначення цього терміну: споживач – це фізична особа, у тому числі фізична особа – підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання. Тож, якщо планується продаж електроенергії юридичній особі, то відповідь щодо необхідності отримання ліцензії є очевидною.

Згідно зі ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Згідно зі ст.8 зазначеного Закону Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, розподілу електричної енергії малими системами розподілу, постачання електричної енергії споживачу, зберігання енергії, агрегації, трейдерської діяльності, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця затверджуються Регулятором. І затверджені вони Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 № 1467.

Згідно з п.1.3 Ліцензійних умов діяльність з виробництва електричної енергії суб’єктів господарювання підлягає ліцензуванню (крім випадків, визначених цим пунктом), а саме:

якщо сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання  на одній площадці вимірювання перевищує 5 МВт або якщо загальна сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на всіх площадках вимірювання перевищує 20 МВт;

незалежно від встановленої потужності об’єкта електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії – лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), виробництво електричної енергії на якому підлягає стимулюванню відповідно до закону шляхом встановлення «зеленого» тарифу або аукціонної ціни.

Діяльність з виробництва електричної енергії суб’єктів господарювання не підлягає ліцензуванню, якщо електрична енергія виробляється:

без мети її продажу на підставі договору та споживається для власних потреб, незалежно від встановленої потужності електрогенеруючого обладнання;

виробляється мобільною (автономною) електростанцією у період дії в Україні воєнного стану та протягом шести місяців після його закінчення або скасування.

Зважаючи на умови, за яких діяльність з виробництва електроенергії підлягає та умови, за яких вона не підлягає ліцензуванню, власник ТП може самостійно дійти висновку про те, чи потрібна йому ліцензія на виробництво електроенергії.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про ринок електричної енергії» господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, розподілу електричної енергії малими системами розподілу, постачання електричної енергії споживачам, зберігання енергії, агрегації, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадяться на ринку електричної енергії, за умови отримання відповідної ліцензії, якщо інше не передбачено цим Законом.

ЛІЦЕНЗІЙНІ УМОВИ провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджені Постановою НКРЕКП 09.11.2017 № 1388.

Згідно зі ст.1 вказаного Закону передача електричної енергії – це транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями.

Оператором системи передачі є суб’єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії. Ліцензія на провадження діяльності з передачі електричної енергії видається після прийняття остаточного рішення про сертифікацію оператора системи передачі відповідно до цього Закону. Організаційно-правовою формою оператора системи передачі є акціонерне товариство. Державі належать 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі оператора системи передачі, які не підлягають приватизації або відчуженню в інший спосіб (ст.31 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (ст.45 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (ст.46 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Враховуючі викладене, слід дійти висновку про те, що володіння на праві власності трансформаторною підстанцією, до якої заживлено іншого суб’єкта господарювання, не є діяльністю з виробництва, передачі чи розподілу електроенергії. Такі дії не потребують отримання ліцензії.

Щодо КВЕД слід виходити з того, що для виробництва і продажу вони різні. Так, виробництво електроенергії здійснюється за КВЕД 35.11, розподіл електроенергії – за КВЕД 35.13, а торгівля електроенергією – за КВЕД 35.14. Так як у наведеній ситуації відсутні ознаки як виробництва, так і передачі електроенергії, відсутня потреба в додаванні вказаних КВЕДів.

В описаній ситуації цілком логічним було би укладення договору про спільну діяльність, за яким споживач електроенергії компенсував би власнику трансформаторної підстанції спожиту електроенергію й інші витрати, пов’язані з обслуговуванням трансформаторної підстанції. За вказаним договором за показниками окремого лічильника слід вираховувати частку спожитої користувачем активної та реактивної електроенергії, та виставляти йому рахунок саме на компенсацію вартості такої спожитої електроенергії.

Щодо обрання КВЕД, то можна порадити КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

 О. Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді