Податковий резидент України набув статусу податкового резидента у Польщі

Відповідь: 7 липня 2018 року набрав чинності Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі – Закон про валюту).

Усі відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, окрім загального нормативного акту – Конституції України, регулюються Законом про валюту, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону (ст.3 Закону про валюту).

Відповідно до ст.1 Закону про валюту нерезиденти – це, зокрема фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

А резиденти – це, зокрема, фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за межами України.

Враховуючи, що, як зазначено в питанні, ФОП є громадянином України, який тимчасово перебуває в Польщі, з точки зору Закону про валюту він вважається резидентом.

До валютних операцій Закон про валюту відносить будь-яку операцію, у тому числі транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей. При цьому транскордонне переміщення валютних цінностей від їх транскордонного переказу відрізняється тим, що поняття «переміщення» охоплює ввезення, пересилання на митну територію України, вивезення, пересилання з митної території України або транзит через митну територію України банківських металів, готівкової валюти. А поняття «переказ» означає рух певної суми коштів в Україну або за її межі з метою зарахування цих коштів на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону про валюту однією з гарантій свободи здійснення валютних операцій є право резидентів з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції. А принцип свободи здійснення валютних операцій, передбачає у тому числі право фізичних та юридичних осіб – резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов’язання, пов’язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн (ст.2 Закону про валюту).

Водночас резиденти мають право на придбання валютних цінностей за кордоном, здійснення їх транскордонного переміщення та (або) транскордонного переказу з урахуванням обмежень, визначених Законом про валюту. Такі обмеження зазначені, наприклад, в ст.7 Закону про валюту, а саме:

• транскордонний переказ валютних цінностей здійснюється виключно через уповноважені установи;
• порядок проведення переказу валютних цінностей визначається Національним банком України.

Відповідно до п.14¹. Розділу І Положення банкам забороняється здійснювати купівлю безготівкової іноземної валюти за дорученням/заявою клієнтів-резидентів з метою розміщення коштів на вкладному (депозитному) рахунку в банку та/або на рахунку за кордоном в іноземній фінансовій установі. Ця заборона не поширюється на операції юридичних осіб / фізичних осіб – підприємців з купівлі іноземної валюти з метою розміщення коштів на власних рахунках за кордоном, що обумовлено необхідністю утримання власних відокремлених підрозділів за кордоном та/або виконання зобов’язань за зовнішньоекономічними контрактами (крім зобов’язань з переказу сум вкладів (депозитів) на рахунки в іноземних фінансових установах).

Крім того, відповідно до п.14³ Розділу І Положення резидентам (крім банків) забороняється здійснювати переказ іноземної валюти / гривні на власні рахунки, відкриті за кордоном в іноземних фінансових установах, держава (територія) реєстрації/місцезнаходження яких віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон та/або визнана Верховною Радою України державою-агресором/державою-окупантом, та/або не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, які проводять діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та/або має стратегічні недоліки у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення відповідно до заяв Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF).

Отже перерахувати кошти на власний рахунок за кордоном можна, але не за рахунок купленої для цього валюти. Купувати валюту та переказувати її на власний рахунок за межами України можна для утримання власного відокремленого підрозділу, або для виконання зобов’язань перед нерезидентами, окрім розміщення на депозит.

Така валюта на рахунку в іноземному банку може бути використана для виконання зобов’язань власника рахунку. Виключення щодо певних зобов’язань валютне законодавство не передбачає. Отже цю валюту можна використовувати і для розрахунків з нерезидентами, і для розрахунків з працівниками щодо компенсації їм витрат на відрядження. Якихось спеціальних правил оформлення таких оплат, включаючи оплати на карткові рахунки працівників для компенсації їм витрат на відрядження, чинне законодавство не містить. Вони підлягають оформленню в загальному порядку.

З Кодексу України про адміністративні правопорушення виключена стаття 162² «Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків».

Стаття 162¹ «Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті» переформатована у «Порушення порядку здійснення валютних операцій». Ця стаття є універсальною для усіх суб’єктів валютних операцій, окрім пов’язаних з банком осіб або інших осіб, які відповідно до закону можуть бути об’єктом перевірки НБУ. Для таких суб’єктів порушення порядку здійснення валютних операцій тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб юридичних осіб (крім уповноважених установ), громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від однієї тисячі до трьох тисяч НМДГ. Це від 17000 до 51000 грн.

Відповідно до ст.5 Закону про валюту гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків.

Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за:

1) операціями зі здійснення іноземних інвестицій та повернення іноземному інвестору прибутків, доходів (у тому числі дивідендів) та інших коштів, одержаних на законних підставах у результаті здійснення іноземних інвестицій;

2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії;

3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-5 частини другої та частиною третьою статті 9 цього Закону, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв’язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій;

4) операціями з розміщення, виплати грошового доходу та погашення облігацій, казначейських зобов’язань України, номінованих в іноземній валюті, якщо це передбачено проспектом цінних паперів (умовами їх розміщення);

5) операціями з купівлі-продажу державних цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, якщо ініціатором або отримувачем за такою валютною операцією є банк;

6) іншими операціями, визначеними Митним кодексом України та (або) нормативно-правовими актами Національного банку України.

Отже, укладення договору з приватним підприємцем, який зареєстрований в загальнопольському реєстрі суб’єктів народного господарства, але має українське громадянство і проживає в Польщі тимчасово, означає, що така особа є резидентом України і оплата такому підприємцю за його послуги має здійснюватися в гривнях.

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді