Втрачена ломбардом застава

EXPERTUS. Головбух

Питання: До ломбарду 10 вересня 2012 року було надане у заставу майно (ювелірні прикраси). Надавачу було видано кредитні грошові кошти у розмірі 5395,57 грн. Згодом, 27 вересня 2012 року зазначене майно було вилучено як речовий доказ у кримінальному провадженні, як таке, що набуте Надавачем злочинним шляхом внаслідок крадіжки.

За заявою Ломбард не було залучено в якості потерпілої сторони у кримінальному провадженні. У відкритті кримінального провадження за додатковою заявою Ломбарду відмовлено.

Подальша доля вилученого майна не відома, ймовірно, що майно повернуто власнику (потерпілій стороні). Заходи щодо стягнення заборгованості з Надавача у цивільному процесі не здійснювалися.

Яким чином наразі можна списати таку довготривалу дебіторську заборгованість?

Чи потрібно нараховувати проценти у період з 10.09.2012 по 27.09.2012?

Які податки при цьому сплачуються та на який рахунок відносити такі витрати?

Резерв сумнівних боргів не створювався.

Відповідь: Згідно зі ст.1 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 № 2654-XII застава – це спосіб забезпечення зобов’язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Отже, відносини застави є мовби паралельними з відносинами позики чи іншими, з який виникло зобов’язання, забезпечене заставою. А тому, будь-які зміни у відносинах застави не обов’язково мають наслідком зміни у відносинах щодо основного зобов’язання. У нашому випадку зобов’язання з повернення суми позики не змінюється, якщо буде встановлено будь-який дефект/недолік зобов’язання з повернення позики чи сплати відсотків за користування нею.

За ст.11 вказаного Закону сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

А за ст.4 цього ж Закону предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

З наведеного слід дійти висновку про те, що ломбард прийняв у заставу майно від особи, яка не є його власником, а отже відносини застави в такому разі є такими, що не виникли. А тому зобов’язання з повернення позики не є забезпеченим заставою. Проте воно й не припинилося з вказаної причини.

Тобто в результаті маємо чинний договір позики, незабезпеченої заставою. Сам договір застави також залишається дійсним. Просто за ним ломбард має право вимагати від позичальника надання в заставу іншої речі.

Що стосується відсотків за користування позикою, то вони мають бути сплаченими за увесь період користування позикою відповідно до умов договору, незалежно від того, що предмет застави був вилучений правоохоронними органами через 17 днів після його отримання ломбардом.

Відповідно до п.4. Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 № 237, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.99 за № 725/4018 безнадійна дебіторська заборгованість – це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минула позовна давність. Згідно з п.11 цього ж НП(С)БО виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів. Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

В обліку безнадійну дебіторську заборгованість у межах резерву сумнівних боргів, якщо його створювали списують за Д-т 38 «Резерв сумнівних боргів» та К-т 36, 37, а залишок безнадійної дебіторської заборгованості у сумі понад резерв відносять до складу витрат за Д-т 944 «Сумнівні та безнадійні борги» та К-т 36,37.

Списану безнадійну дебіторську заборгованість відображають на позабалансовому субрахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість» до спливу строку позовної давності аби мати можливість її стягнути у разі зміни майнового стану боржника. Це на той випадок, якщо з якихось підстав виявиться, що позовна давність ще не збігла.

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді