Період дії правового режиму воєнного стану щодо порядку користування попередньою оплатою, яка була надана державними замовниками

Висновок науково-правової експертизи № 0000

з питання строків використання попередньої оплати за державним оборонним замовленням

м. Київ __ грудня 2024 року

Цей висновок експерта у галузі права на запит щодо строків використання попередньої оплати за державним оборонним замовленням підготовано на підставі Законів України «Про судову експертизу» та «Про наукову та науково-технічну експертизу» від 10.02.1995 № 51/95-ВР, наказу Міністерства освіти і науки України «Про проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи» від 12.01.2004 № 12, та звернення Державного підприємства Науково-виробниче об’єднання «_____ завод», в особі _______ (далі – Замовник), із замовленням про проведення науково-правової експертизи (підготовки висновку експерта у галузі права) стосовно попередньої оплати за державним оборонним замовленням.

У зверненні від __.11.2024 Замовник зазначає наступні обставини, на підставі яких формулює питання для проведення науково-правової експертизи.

Державне підприємство «Науково-виробниче об’єднання «____ завод» є критичним підприємством, яке виконує державні контракти оборонного замовлення.

Умовами вищезазначених контрактів передбачено попередню оплату робіт за державним оборонним замовленням.

Порядок надання, використання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти визначений в постанові Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (далі — ПКМУ №1070) та постанові Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва» (далі-ПКМУ №1764).

Так, Кабінетом Міністрів України установлено, що розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ) у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату в разі закупівлі:

товарів, робіт і послуг за поточними видатками – на строк не більше трьох місяців;

товарів, робіт і послуг за капітальними видатками та державними контрактами (договорами); періодичних видань – на строк не більше 12 місяців;

товарів, робіт і послуг, що закуповуються за зовнішньоекономічними контрактами (договорами), укладеними на виконання міжнародних зобов’язань; товарів, робіт і послуг, що закуповуються для забезпечення національної безпеки та оборони держави; товарів, робіт і послуг, що закуповуються для забезпечення участі України у міжнародних, національних та всесвітніх виставкових заходах, – на строк не більше 24 місяців.

В той же час, частиною 1 ст. 30 Закону України «Про оборонні закупівлі» передбачено, що особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану визначаються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 11.11.2022 №1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» (далі – ПКМУ №1275) визначив особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану.

Так, підпунктом 2 п.3 ПКМУ №1275 встановлено, що період дії правового режиму воєнного стану не зараховується до строку, на який державними замовниками у сфері оборони була здійснена попередня оплата за державними контрактами (договорами) на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладеними з вітчизняними суб’єктами господарювання, зокрема до 24 лютого 2022 року.

Враховуючи, що ПКМУ №1070 та ПКМУ №1764 визначають порядок користування попередньою оплатою (авансом) за звичайних обставин, а ПКМУ №1275 є підзаконним актом, який визначає, в тому числі порядок обрахунку (відліку) строків користування попередньою оплатою (авансом) виключно під час дії правового режиму воєнного стану, беручи до уваги, що зазначені постанови є чинними і до ПКМУ №1070 та ПКМУ №1764 не вносились зміни щодо порядку користування попередньою оплатою (авансом) в період дії правового режиму воєнного стану, виникають випадки різного тлумачення сторонами договірних зобов’язань одних і тих же норм вищезазначених підзаконних актів.

На підставі викладених обставин та доданих документів Замовник формулює наступні питання:

Чи мають положення пп.2. п.3 ПКМУ №1275, в період дії правового режиму воєнного стану, перевагу над ПКМУ №1070 та ПКМУ №1764 в частині порядку користування попередньою оплатою, яка надана державним замовником за державним контрактом (договором) на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладеним з вітчизняним суб’єктом господарювання?
Чи буде починатися відлік наданого державним замовником строку користування попередньої оплати (авансу) у 3 (три), 12 (дванадцять) або 24 (двадцять чотири) місяці за державним контрактом (договором) на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладеними з вітчизняними суб’єктами господарювання, зокрема до 24 лютого 2022 року за умови, що користування попередньою оплатою повністю або частково відбувається в період дії правового режиму воєнного стану?
До яких саме контрактів (мається на увазі до тих, які були укладені до 24.02.2022 року чи після 24.02.2022 року) застосовується період дії правового режиму воєнного стану дія положення пп.2 п.3 ПКМУ №1275 щодо порядку користування (обрахунку строку попередньої оплати) попередньою оплатою, яка була надана державними замовниками на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладеними з вітчизняними суб’єктами господарювання?

Висновок складено для подання до суду та інших установ, а також для використання у правовідносинах з контрагентами.

Експерт про кримінальну відповідальність згідно із ст.384 КК України
за дачу завідомо неправдивого висновку попереджений.

_______________ Олександр ЄФІМОВ

Нормативно-правові акти, документи та джерела, використані при проведенні науково-правової експертизи:

Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР;
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV – ЦКУ;
Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV – ГКУ;
Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI – БКУ;
Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII – Закон про воєнний стан;
Закон України «Про оборонні закупівлі» від 17.07.2020 № 808-IX – Закон про закупівлі;
Закон України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII – Закон про публічні закупівлі;
Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 04.12.2019 № 1070 – Постанова №1070;
Порядок бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України 02.04.2014 № 372 – Порядок;
Порядок державного фінансування капітального будівництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 – Постанова №1764;
Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» від 11.11.2022 №1275 – Постанова №1275;
Порядок проведення випробувань зразків озброєння та військової техніки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 р. № 159 – Порядок випробувань;
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Барабаша Олександра Леонідовича щодо офіційного тлумачення частини п’ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 3 жовтня 1997 року № 4-зп/1997;
Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою громадянки України Левченко Ольги Миколаївни щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213–VIII від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020;
Хаустова М. Структура правової системи суспільства. Вісник Академії правових наук України. 2010. № 1(60). С. 49-58;
Малишев Б. В. Застосування норм права (теорія і практика) : навч. посіб. / Б. В. Малишев, О. В. Москалюк ; за заг. ред. Б. В. Малишева. Київ : Реферат. 2010. 260 с.;
Москалюк О. В. Співвідношення колізійних норм і колізійних принципів при подоланні колізій між нормами рівної юридичної сили [Електронний ресурс] // Вісник Вищої ради юстиції. – 2011. – № 4 (8). – С. 106-116;
Теличко О.А., Іванюк Н.В. Причини виникнення колізій. URL : http://www.lj.kherson.ua/ 2016/pravo06/part_1/11.pdf;
Мірошниченко А. М. Колізії в правовому регулюванні земельних відносин в Україні / А. М. Мирошниченко. – К. : Алерта, 2009. – 268 с.;
Прокоп’єв Р.Є. Співвідношення спеціальних та загальних норм у правовому регулюванні трудових відносин працівників транспорту /Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2022.№2 (44). С. 76-84;
Теорія держави та права : навч. посіб. / [Є. В. Білозьоров, В. П. Власенко, О. Б. Горова, А. М. Завальний, Н. В. Заяць та ін.] ; за заг. ред. С. Д. Гусарєва, О. Д. Тихомирова. – К. : НАВС, Освіта України, 2017. – 320 с.;
Загальна теорія держави і права : [підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / [М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.] ; за ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Х. : Право, 2009. – 584 с.;
Барчук А.О. Надзвичайні закони як предмет наукового пізнання: підходи розуміння. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право»., Випуск 35., частина ІІ., Том 1., 2015. С. 16-19;
Савенко В.В. Закон як засіб правового регулювання суспільних відносин у державі. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право», Випуск 31., Том 3., 2015. С. 147–150;
Мурза О.В. Правові пільги: загальнотеоретична характеристика. Дисертація на здобуття наук. ступеня к-та юрид. наук : спец. 12.00.01 – «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / О.В. Мурза. – Х. – 2013. – С.198;
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України : [Посібник для підготовки до іспитів]. Київ : ФОП Ліпкан, 2010. 256 с.;
Процевський В.О. Цивільне право України : навч. посіб. : у 2 т. / В.О. Процевський, О.В. Гаврилюк. Харків : ТХНПУ ім. Г.С. Сковороди, 2007. Т. 1. 292 с.;
Луць В.В, Строки і терміни у цивільному праві: монографія. Київ : Юрінком Інтер, 2013. 320 с.;
30 . Гуйван П.Д. Закінчення перебігу та припинення позовної давності: принципова відмінність. [Електронний ресурс]. Режим доступу: file:///Users/nataliabrozko/Downloads/205-%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%96-391-1-10-20200522%20(1).pdf;
Лепіш Н.Я. Акти тлумачення норм права: питання теорії та практики [монографія] / Н.Я. Лепіш. – Львів: Сполом, 2018. – 250 с.;
Правозастосування. Мозоль Н.І., Назаренко О.А. та інші https://arm.naiau.kiev.ua/books/enforcement/info/author.html.

Науково-правове дослідження

Алгоритм цього наукового висновку відповідає переліку питань, винесених на дослідження.

Питання №1. Чи мають положення пп.2 п.3 Постанови №1275, в період дії правового режиму воєнного стану, перевагу (пріоритет) над Постановою №1070 та Постановою №1764 в частині порядку користування попередньою оплатою, яка надана державним замовником за державним контрактом (договором) на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладеним з вітчизняним суб’єктом господарювання?

Відповідно до ст. 1 Закону про воєнний стан воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як вбачається з преамбули Закону про закупівлі, цей Закон визначає загальні правові засади планування, порядок формування обсягів та особливостей здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, а також порядок здійснення державного і демократичного цивільного контролю у сфері оборонних закупівель.

Метою Закону про закупівлі є визначення правових засад для забезпечення матеріально-технічних і наукових потреб сектору безпеки і оборони держави шляхом ефективного та прозорого здійснення оборонних закупівель із дотриманням заходів захисту національних інтересів, створення конкурентного середовища, запобігання корупції у сфері оборонних закупівель, розвитку добросовісної конкуренції, а також ефективного та прозорого планування, реалізації і контролю за здійсненням оборонних закупівель.

Цей Закон також передбачає гармонізацію законодавства України у сфері оборонних закупівель з положеннями Директиви 2009/81/ЄС відповідно до Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Також під час підготовки цього висновку беруться до уваги наступні дефініції, закріплені у ст. 1 Закону про закупівлі:

виконавець державного контракту (договору) з оборонних закупівель (далі – виконавець державного контракту (договору) – суб’єкт господарювання незалежно від організаційно-правової форми та форми власності або іноземний суб’єкт господарювання (інша іноземна юридична особа) чи об’єднання юридичних осіб, з якими укладено державний контракт (договір) за результатами проведення закупівель, визначених цим Законом;

державні замовники у сфері оборони (далі – державні замовники) – визначені Кабінетом Міністрів України центральні органи виконавчої влади, інші державні органи, військові формування, утворені відповідно до законів України;

зведений трирічний план закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення за закритими закупівлями – затверджений Кабінетом Міністрів України перелік (номенклатура) та обсяги товарів, робіт і послуг оборонного призначення для кожного державного замовника, що постачаються (закуповуються) за закритими закупівлями, а також обсяг коштів, передбачений на зазначені цілі на плановий і наступні за плановим два бюджетні періоди;

державний контракт (договір) (далі – державний контракт (договір)) – угода, укладена у письмовій формі державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до затверджених планів закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення;

оборонні закупівлі – здійснення державним замовником закупівель товарів, робіт і послуг, призначених для виконання державних програм у сферах національної безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони;

послуги оборонного призначення – послуги, пов’язані із забезпеченням життєвого циклу об’єктів і споруд оборонного та спеціального призначення, товарів оборонного призначення у тому числі:

розробкою та впровадженням інформаційних, інформаційно-аналітичних та інших телекомунікаційних систем, систем кібербезпеки та кіберзахисту;

розробленням стандартів та технічних специфікацій, закупівля стандартів для задоволення потреб із забезпечення національної безпеки і оборони;

формуванням та веденням страхового фонду документації на озброєння, військову та спеціальну техніку, інше військове майно, об’єкти і споруди оборонного та спеціального призначення;

послуги, необхідні для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони;

роботи оборонного призначення:

фундаментальні наукові, прикладні дослідження та експериментальні розробки для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони;

науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи або їх окремі етапи із розроблення, виробництва, використання, підтримки, вилучення товарів оборонного призначення та спеціальної техніки, розроблення спеціальних технологій, матеріалів та стандартів;

будівництво, капітальний ремонт, реконструкція об’єктів і споруд оборонного та спеціального призначення;

створення нових та модернізація, ремонт, реконструкція, розширення та переобладнання існуючих виробничих потужностей для виготовлення товарів оборонного призначення;

роботи, необхідні для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони;

товари оборонного призначення – озброєння, військова та спеціальна техніка, зброя і боєприпаси, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення та експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання, спеціальні технічні засоби, технічні засоби розвідки, засоби технічного та криптографічного захисту інформації, засоби спеціального зв’язку, космічна техніка військового та подвійного призначення, засоби індивідуального захисту (бронежилети всіх класів захисту, протиударні, кулезахисні шоломи, комплекти протиударного захисту тощо), спеціальні засоби (кайданки, кийки, засоби, споряджені речовинами сльозогінної, світлошумової дії тощо), спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби; комп’ютерна, оптична, вимірювальна та інша техніка; спеціальний формений одяг, необхідний для виконання завдань правоохоронними органами, структурними підрозділами органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, військовими формуваннями з правоохоронними функціями, товари подвійного використання для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, розвитку обороноздатності держави та системи національної стійкості, а також будь-які інші товари, які закуповуються державними замовниками, визначеними згідно з пунктом 10 частини першої цієї статті, для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону про закупівлі терміни «річний план закупівель» та «договір про закупівлю» вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України «Про публічні закупівлі».

Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у Цивільному і Господарському кодексах України, у законах України «Про публічні закупівлі», «Про національну безпеку України», «Про оборону України», «Про державну таємницю», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про правовий режим воєнного стану», «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» та інших законодавчих актах України.

Так, статтею 1 Закону про публічні закупівлі закріплюється, зокрема, що договір про закупівлю – господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Інші важливі дефініції для цього наукового дослідження містяться у ст. 2 БКУ.

Так, бюджетна класифікація – єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів;

бюджетна програма – сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій;

бюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права;

бюджетне асигнування – повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження;

бюджетне зобов’язання – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому;

бюджетне призначення – повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування;

бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету;

бюджетні установи – органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими;

видатки бюджету – кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування;

витрати бюджету – видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів;

головні розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 БКУ отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень;

одержувач бюджетних коштів – суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету;

розпорядник бюджетних коштів – бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань, довгострокових зобов’язань за енергосервісом, довгострокових зобов’язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов’язань у сфері охорони здоров’я та здійснення витрат бюджету.

Серед іншого, Закон про закупівлі застосовується за умови, що:

вартість предмета закупівлі для товарів і послуг оборонного призначення, інших товарів і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, для робіт оборонного призначення та робіт для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони – 1,5 мільйона гривень, до визначених цим Законом державних замовників, які здійснюють оборонні закупівлі;

закупівля товарів, робіт і послуг оборонного призначення містить відомості, що становлять державну таємницю, а також у разі закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення за закритими закупівлями незалежно від вартості такої закупівлі.

Закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється державними замовниками відповідно до Закону про публічні закупівлі з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом (ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону про закупівлі).

Стаття 3 Закону про закупівлі закріплює основні принципи оборонних закупівель, серед яких:

своєчасність та відповідність прийнятим рішенням щодо захисту національних інтересів України, забезпечення потреб безпеки і оборони;

послідовність прийняття та виконання рішень щодо розроблення, закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення, систематичність їх виконання;

конкурентність;

ефективність використання коштів, результативність;

відкритість та прозорість (крім відомостей, що становлять державну таємницю і розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці);

запобігання корупції, зловживанням та дискримінації;

цілісність, узгодженість, системність планування та фінансування оборонних закупівель, урахування пріоритетів і обмежень, встановлених державними програмами у сферах національної безпеки і оборони.

Окремо слід звернути увагу і на повноваження Кабінету Міністрів України, визначені ст. 4 Закону про закупівлі.

Так, Кабінет Міністрів України:

1) затверджує:

зведений трирічний план закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення за закритими закупівлями та внесення змін до нього;

порядок розроблення, освоєння та випуску нових видів продукції оборонного призначення, а також припинення випуску існуючих видів такої продукції;

схвалені рішенням Ради національної безпеки і оборони України основні показники закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення за закритими закупівлями, зміни до них, на плановий бюджетний період та орієнтовні показники обсягів закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення за закритими закупівлями на наступні за плановим два бюджетні періоди;

типові форми державного контракту (договору) за закритими закупівлями з урахуванням норм цього Закону;

порядок проведення випробування зразків озброєнь та військової техніки;

положення про уповноважений орган з державного гарантування якості та порядок проведення робіт з державного гарантування якості товарів, робіт і послуг оборонного призначення;

2) визначає:

державних замовників у сфері оборони;

критерії та методики оцінювання найбільш економічно вигідної пропозиції учасника закупівлі;

заходи з економічної підтримки та стимулювання підприємств – виконавців державних контрактів (договорів);

порядок формування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою;

порядок проведення переговорів та укладення державного контракту (договору) з єдиним виконавцем;

порядок створення та функціонування Реєстру, порядок внесення суб’єктів господарювання до Реєстру;

порядок планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі;

порядок укладення компенсаційних (офсетних) договорів та види компенсацій;

зміни розрахункової ціни в єдиного виконавця у разі закупівлі фундаментальних наукових, прикладних досліджень, експериментальних розробок, а також науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, що здійснюється за неконкурентною процедурою;

порядок ведення типового реєстру конструкторської документації на озброєння, військову та спеціальну техніку;

3) вирішує інші питання у сфері оборонних закупівель у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

В той же час, державний замовник у сфері оборони здійснює планування оборонних закупівель, на підставі чого:

1) формує пропозиції до зведеного трирічного плану закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення за закритими закупівлями відповідно до державних програм та надсилає їх до головного органу у сфері планування оборонних закупівель у встановлений зазначеним органом строк;

2) складає та затверджує трирічний та річний плани закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення, вносить зміни до них. Ці плани та зміни до них попередньо погоджуються з комітетом Верховної Ради України, до повноважень якого належать питання національної безпеки, оборони та розвідки;

3) організовує та здійснює закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення;

4) подає звіти про результати здійснення закупівель, укладання та виконання державних контрактів (договорів) головному органу у сфері планування оборонних закупівель, у визначений ним строк;

5) укладає договори про закупівлю та державні контракти (договори), у тому числі за імпортом;

6) забезпечує оплату відповідно до умов державних контрактів (договорів), у тому числі попередню оплату (авансування);

7) надає виконавцям державних контрактів (договорів) технічну специфікацію;

8) організовує випробування (державні, міжвідомчі, визначальні відомчі та інші випробування державного замовника, а у разі необхідності – сертифікацію) зразків озброєння, військової та спеціальної техніки, приймає їх на озброєння (використання), постачання, допускає до експлуатації;

9) бере участь у випробуваннях макетних, дослідних та серійних зразків (комплексів, систем) озброєння, військової та спеціальної техніки, матеріалів і комплектуючих виробів;

10) здійснює оцінювання наданої учасником відбору інформації щодо вартості життєвого циклу товарів оборонного призначення;

11) проводить оцінювання відповідності та визначає способи гарантування відповідності товарів, робіт і послуг оборонного призначення встановленим вимогам державного замовника;

12) проводить ідентифікацію та аналіз ризиків щодо товарів, робіт і послуг оборонного призначення та учасників відбору, а також безпосередньо або через закупівельну організацію подає запити на здійснення державного гарантування якості товарів, робіт і послуг оборонного призначення у визначеному ним порядку;

13) здійснює контроль якості товарів, робіт і послуг у разі встановлення їх відповідності вимогам законодавства та умовам державних контрактів (договорів) – забезпечує їх приймання;

14) затверджує технічну документацію на виробництво товарів оборонного призначення, замовником яких він є;

15) здійснює облік результатів науково-технічної діяльності, отриманих під час здійснення оборонних закупівель за рахунок або із залученням коштів державного бюджету;

16) здійснює ідентифікацію предметів закупівлі та готує вихідні дані для їх кодифікації;

17) звітує перед спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики про укладення державних контрактів (договорів), результати їх виконання, використання бюджетних коштів;

18) здійснює перегляд ціни державного контракту (договору) за обґрунтованими пропозиціями виконавців у разі істотних змін фінансово-економічних та технічних умов виконання такого контракту (договору);

19) має право уповноважувати та в установленому законодавством порядку надавати відповідні довіреності суб’єкту господарювання, який належить до сфери його управління і якому надане право здійснювати закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом, укладати державні контракти (договори) за імпортом виключно для забезпечення власних потреб;

20) веде реєстр конструкторської документації на озброєння, військову та спеціальну техніку, державним замовником яких він є;

21) здійснює міжнародне співробітництво у сфері оборонних закупівель;

22) взаємодіє з органами державної влади та громадськими організаціями щодо запобігання проявам корупції у сфері оборонних закупівель;

23) здійснює контроль витрат виконавця державного контракту (договору) у разі закупівлі у єдиного виконавця (ст. 7 Закону про закупівлю).

Згідно зі ст. 8 Закону про закупівлю виконавець державного контракту (договору):

1) поставляє товари, виконує роботи та надає послуги оборонного призначення відповідно до умов державного контракту (договору);

2) залучає до виконання державного контракту (договору) співвиконавців/субпідрядників оборонних закупівель;

3) організовує і проводить передбачені технічною документацією випробування дослідних і серійних зразків (комплексів, систем) озброєння, військової та спеціальної техніки, матеріалів і комплектуючих виробів, крім випробувань державного замовника;

4) забезпечує відповідність товарів, робіт і послуг оборонного призначення обов’язковим вимогам, встановленим державним замовником відповідно до законодавства про технічне регулювання та/або державного контракту (договору);

5) несе відповідальність за якість товарів, робіт і послуг оборонного призначення, передбачених умовами державного контракту (договору);

6) сприяє здійсненню державним замовником контролю за виконанням державного контракту (договору), у тому числі на окремих етапах його виконання, що не передбачає втручання у виробничу та господарську діяльність виконавця державного контракту (договору);

7) забезпечує можливість здійснення державним замовником контролю якості товарів, робіт і послуг – встановлення їх відповідності вимогам законодавства та умовам державного контракту (договору);

8) подає державному замовнику інформацію про виконання державного контракту (договору) в обсягах та у строки, визначені умовами контракту (договору);

9) у разі потреби подає державному замовнику обґрунтування, необхідні для зміни ціни державного контракту (договору), у тому числі в разі зміни фінансово-економічних умов виконання державного контракту (договору).

Забороняються дії (бездіяльність) виконавця державних контрактів (договорів), що призводять до необґрунтованого завищення ціни на товари, роботи і послуги оборонного призначення, невиконання або неналежного виконання державного контракту (договору).

У разі припинення замовлень товарів, робіт і послуг оборонного призначення на плановий рік виконавець державних контрактів (договорів), який є суб’єктом господарювання державної форми власності, не має права ліквідувати або перепрофілювати виробничі потужності, що забезпечують поставки таких товарів, робіт і послуг оборонного призначення, без узгодження із державним замовником та головним органом у сфері здійснення оборонних закупівель. Порядок узгодження державним замовником, який є суб’єктом господарювання державної форми власності, можливості ліквідації або перепрофілювання виробничих потужностей і відшкодування збитків, завданих виконавцям державних контрактів (договорів) внаслідок невикористання за рішенням державного замовника зазначених виробничих потужностей, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 9 Закону про закупівлі планування закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення є складовою оборонного планування та здійснюється відповідно до Закону України «Про національну безпеку України» та цього Закону з урахуванням обсягів видатків, необхідних для фінансування сектору безпеки і оборони.

Основою для планування закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення є потреби, пріоритети сектору безпеки і оборони, обсяги фінансових ресурсів, необхідних для їх задоволення, передбачені стратегіями, іншими стратегічними документами та державними програмами у сферах національної безпеки і оборони, розвиток складових сектору безпеки і оборони, зокрема оснащення їх сучасним озброєнням і військовою технікою, створення необхідних запасів матеріально-технічних засобів та необхідних для цього потужностей оборонно-промислового комплексу, реалізація інших заходів з посилення обороноздатності держави.

Державні замовники за середньострокового бюджетного планування оборонних закупівель подають до головного органу у сфері здійснення оборонних закупівель пропозиції до державних програм у сферах національної безпеки і оборони.

За короткострокового бюджетного планування оборонних закупівель державні замовники складають трирічний та річний плани закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення, вносять зміни до них. Ці плани та зміни до них попередньо погоджуються з комітетом Верховної Ради України, до повноважень якого належать питання національної безпеки, оборони та розвідки.

Закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення здійснюються державними замовниками відповідно до річного плану закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення із застосуванням Єдиного закупівельного словника, кодів та назв інших відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності). Річний план закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення та зміни до нього публікуються на офіційному веб-сайті головного органу у сфері планування оборонних закупівель.

Оборонні закупівлі за закритими закупівлями на поточний рік здійснюються державними замовниками відповідно до затвердженого зведеного трирічного плану закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення за закритими закупівлями.

Для планування закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення та підготовки до проведення закупівель державні замовники можуть проводити маркетингові дослідження ринку товарів, робіт і послуг, попередні ринкові консультації з метою аналізу ринку, у тому числі запитувати та отримувати від суб’єктів господарювання рекомендації та інформацію. Такі рекомендації та інформація можуть використовуватися державним замовником під час підготовки до проведення закупівлі.

Трирічний план закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення складається у формі відкритих даних і містить інформацію про перелік (номенклатуру), обсяги товарів, робіт і послуг оборонного призначення та обсяги коштів, передбачених на зазначені цілі, доступ до якої не обмежений.

Порядок планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про виконання, оприлюднення інформації про оборонні закупівлі визначає Кабінет Міністрів України.

Визначальними для цього висновку є й положення ст. 30 Закону про закупівлі. Так, особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності державних замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених цієї статтею.

Тобто у цьому випадку Законодавець делегує Уряду свої законодавчі повноваження (їх відповідну частину), а рішення Уряду, ухвалені відповідно до таких повноважень за своєю законодавчою силою мають прирівнюватися до законів.

Оборонні закупівлі на період дії правового режиму воєнного стану здійснюються на основі принципів, визначених статтею 3 цього Закону.

Особливості формування ціни державного контракту (договору) з оборонних закупівель, який укладається під час дії правового режиму воєнного стану включають:

у складі ціни державного контракту (договору) на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони враховуються витрати, зокрема податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі, і прибуток виконавця;

у разі якщо придбання товарів, робіт і послуг оборонного призначення, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони під час дії правового режиму воєнного стану здійснюється за неконкурентною процедурою закупівель або без проведення видів (процедур) закупівель, визначених законодавством, рівень прибутку у складі ціни державного контракту (договору) не може перевищувати рівень прибутку (граничний рівень прибутку), встановлений Кабінетом Міністрів України на момент укладення відповідного державного контракту (договору);

у разі невстановлення Кабінетом Міністрів України рівня прибутку (граничного рівня прибутку), визначеного цією частиною, ціна товарів, робіт і послуг визначається державним контрактом (договором), що укладається за неконкурентною процедурою закупівель або без проведення видів (процедур) закупівель, визначених законодавством, відповідно до пропозиції виконавця з урахуванням прибутку такого виконавця тощо.

При цьому, відповідно до п. 1.2 Порядку попередня оплата (аванс) – оплата товарів (робіт, послуг), які будуть поставлені (виконані, надані) установі після отримання платежу, у разі якщо здійснення попередньої оплати (авансу) передбачено бюджетним законодавством.

Окремо звертаємо увагу на Постанову №1070. Так, її п. 1 установлює, що розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ) у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату в разі закупівлі:

товарів, робіт і послуг за поточними видатками – на строк не більше трьох місяців;

Розмір та строк попередньої оплати в межах строків, визначених у абзацах другому-четвертому цього пункту, кількість платежів з попередньої оплати в межах строку, а також положення щодо здійснення в поточному бюджетному періоді попередньої оплати тих товарів, робіт і послуг, що згідно з договорами про закупівлю передбачається поставити, виконати і надати протягом поточного чи наступного бюджетного періоду, визначаються головним розпорядником бюджетних коштів виходячи із необхідності, що обґрунтовується, зокрема, реальним станом поставки товару, виконання робіт, надання послуг, помісячним розподілом бюджетних асигнувань, сезонністю робіт, циклом виробництва.

Головні розпорядники бюджетних коштів відповідають за прийняте рішення, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів відповідно до вимог БКУ.

Розпорядники бюджетних коштів – закордонні дипломатичні установи у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти передбачають попередню оплату відповідно до рішення Міністерства закордонних справ.

Пунктом 2 Постанови №1070 також встановлено, зокрема, що:

попередня оплата розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів за капітальними видатками та державними контрактами здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів виконавцям робіт, постачальникам товарів і надавачам послуг (крім нерезидентів) на небюджетні рахунки, відкриті на їх ім’я в органах Державної казначейської служби у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виконавцями робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг виключно з таких рахунків на цілі, визначені договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг, з наданням підтвердних документів органам Державної казначейської служби для здійснення платежів;
у рішеннях Кабінету Міністрів України з питань використання бюджетних коштів, виконання загальнодержавних програм економічного і соціального розвитку, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, державних цільових програм, державних програм соціальної допомоги, формування державного замовлення у разі необхідності можуть визначатися додаткові або інші умови попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти;
розрахунки з попередньої оплати за договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти, бюджетні зобов’язання за якими взяті на облік у Державній казначейській службі до набрання чинності цією постановою, можуть здійснюватися до повного виконання таких договорів;
на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, попередня оплата товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти, здійснюється розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів з урахуванням особливостей, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»;
період дії воєнного стану не зараховується до строку, на який Національним агентством з питань запобігання корупції була здійснена попередня оплата за договорами про закупівлю товарів, робіт і послуг за капітальними видатками, укладеними у 2021 році на умовах 100-відсоткової попередньої оплати.

Відповідно до п. 1 Постанови №1764 цей Порядок визначає механізм фінансування капітального будівництва за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення цільового та ефективного використання державних коштів.

Цей Порядок є обов’язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що здійснюють капітальне будівництво, у разі його фінансування за рахунок державних і змішаних капітальних вкладень (п. 3 Постанови №1764).

Згідно з п. 6 Постанови №1764 підприємствам, установам та організаціям державної і комунальної форми власності державні капітальні вкладення надаються на безповоротній основі, а підприємствам, установам та організаціям іншої форми власності – на умовах кредиту для фінансування капітального будівництва, проектні строки якого не перевищують трьох, а в окремих випадках – п’яти років.

Пунктами 7, 8 Постанови №1764 передбачено, що органи Казначейства відповідно до встановленого Казначейством порядку здійснюють видатки на капітальне будівництво за рахунок державних капітальних вкладень. Для здійснення видатків на капітальне будівництво за рахунок державних капітальних вкладень замовники подають до відповідних органів Казначейства за місцем розташування відповідні документи.

Також Постановою №1764 визначаються окремі особливості (розміри оплат, строки тощо) здійснення попередніх оплат залежно від об’єктів капітального будівництва.

Зокрема, п. 19 Постанови №1764 серед іншого визначається, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях для виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором (контрактом) на строк не більш як шість місяців.

Постановою №1275 відповідно до статті 30 Закону України «Про оборонні закупівлі», абзацу сьомого підпункту 1 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 24 лютого 2023 р. № 2958-IX «Про внесення змін до Закону України «Про оборонні закупівлі» щодо запровадження прозорості в оборонних закупівлях (крім відомостей про закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що становлять державну таємницю) із забезпеченням захищеності державних замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України затверджує:

особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану;

Порядок визначення предмета закупівлі під час здійснення закупівель продуктів харчування, послуг із забезпечення комплектами продуктів харчування, послуг щодо забезпечення харчуванням та послуг з організації харчування для особового складу Збройних Сил (п. 1 Постанови №1275).

Серед іншого, п. 3 Постанови №1275 установлено, що:

1) на період дії правового режиму воєнного стану:

положення щодо визначення ціни державного контракту (договору) на основі розрахунково-калькуляційних матеріалів, встановлені Порядком формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2021 р. № 309, Порядком планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 363 «Питання оборонних закупівель» (Офіційний вісник України, 2021 р., № 33, ст. 1916), не застосовуються;

положення абзацу першого пункту 49 Порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 363, не застосовується;

2) період дії правового режиму воєнного стану не зараховується до строку, на який державними замовниками у сфері оборони була здійснена попередня оплата за державними контрактами (договорами) на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладеними з вітчизняними суб’єктами господарювання, зокрема до 24 лютого 2022 р.;

3) державні замовники у сфері оборони під час здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення компенсаційні (офсетні) договори не укладають;

4) оборонні закупівлі товарів, робіт і послуг, що розпочаті до набрання чинності цією постановою, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою;

5) звіт про договір, укладений без використання електронної системи закупівель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 169 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану» – в редакції станом на 10 серпня 2022 р., звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель відповідно до особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затверджених цією постановою, та повідомлення про внесення змін до істотних умов таких договорів, що не були оприлюднені до 24 березня 2023 р., оприлюднюються державним замовником (службою державного замовника, військовою частиною) (далі – державний замовник) в порядку та строк, що передбачені пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оборонні закупівлі» щодо запровадження прозорості в оборонних закупівлях (крім відомостей про закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що становлять державну таємницю) із забезпеченням захищеності державних замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні». При цьому додатки до звітів про договори про закупівлю послуг із забезпечення комплектами продуктів харчування, послуг щодо забезпечення харчуванням та послуг з організації харчування особового складу військових частин оприлюднюються у форматі еxcel.

Державні замовники протягом 90 днів з дня припинення або скасування правового режиму воєнного стану прикріплюють до таких звітів про договори, укладені без використання електронної системи закупівель, файли з відповідними договорами про закупівлю/державними контрактами (договорами), всіма додатками та змінами до них;

6) дія пункту 4 та абзацу другого пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» не поширюється на виконання державних контрактів (договорів), що укладені до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2023 р. № 736 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2022 р. № 1275 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», а також укладаються після набрання чинності зазначеною постановою державними замовниками у сфері оборони з:

вітчизняними та іноземними виробниками товарів, робіт і послуг оборонного призначення;

вітчизняними та іноземними суб’єктами господарювання для виконання державних цільових оборонних програм та державних цільових програм, пов’язаних із розвитком оборонно-промислового комплексу;

вітчизняними та іноземними суб’єктами господарювання, які здійснюють постачання, зокрема в режимі імпорту, товарів, робіт і послуг оборонного призначення згідно з переліками та обсягами закупівель товарів, робіт і послуг у разі, коли такі товари, роботи і послуги визначені пріоритетними державним замовником у сфері оборони;

7) особливості здійснення оборонних закупівель, передбачені абзацом п’ятим пункту 8 та пунктами 50-95 особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затверджених цією постановою, застосовуються лише для державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» та для Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації як служб державного замовника;

8) державним замовникам забороняється:

здійснювати закупівлі товарів, робіт і послуг у громадян російської федерації/Республіки Білорусь (крім тих, що проживають на території України на законних підставах); юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства російської федерації/Республіки Білорусь; юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків (далі – активи), якої є російська федерація/Республіка Білорусь, громадянин російської федерації/Республіки Білорусь (крім тих, що проживають на території України на законних підставах), або юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства російської федерації/Республіки Білорусь, крім випадків, коли активи в установленому законодавством порядку передані в управління АРМА;

здійснювати закупівлі товарів походженням з російської федерації/Республіки Білорусь, за винятком товарів, необхідних для ремонту та обслуговування товарів, придбаних до 19 жовтня 2022 року.

Тобто наразі маємо кілька чинних постанов Кабінету Міністрів України, які по-різному регулюють питання попередньої оплати за державним оборонним замовленням. Таку собі колізію.

Термін «колізія» у перекладі з латинської (collisio, collide) означає «зіткнення» [15, с. 83]. У контексті колізійного принципу lex specialis це припущення означає: «прийняття спеціальної норми свідчить про наявність спеціальної цілі законодавця: врегулювати певний різновид суспільних відносин інакше, ніж загальна норма» [16, c. 260].

Як зазначає Москалюк О.М. подолання колізій між нормами рівної юридичної сили здійснюється шляхом використання колізійних норм або колізійних принципів lex specialis derogat generalis (лат. «спеціальний закон відміняє (витісняє) загальний закон») [17, с. 61].

В свою чергу Теличко О.А. та Іванюк Н.В визначають, що загальні норми, як правило, поширюються на відносини загалом; спеціальні діють тільки в межах визначеного виду відносин і встановлюють для нього певні особливості порівняно із загальним правилом. При цьому варто зауважити, що йдеться не про весь закон, а про конкретну правову норму чи її частину, за змістом якої визначається, є ця норма загальною чи спеціальною [18].

Мірошниченко А. М. з цього приводу зауважує, що «спеціальною нормою є будь-яка норма, що в порівнянні із загальною регулює вужче коло суспільних правовідносин, оперуючи посиланням не лише на спеціального суб’єкта, спеціальний об’єкт, а й на особливі обставини тощо» [19, с. 202].

Також, як і автори, позиція яких аналізувалась вище, Мірошниченко А.М. вважає, що вирішення колізій між загальними та спеціальними правовими нормами повинне ґрунтуватись на закономірностях системи права. Але ці закономірності він визначає не як такі, що випливають із логічної єдності законодавства, а як такі, що випливають із потреби кращого (найбільш доцільного) врегулювання суспільних відносин: «відносини у суспільстві як саморегулятивній системі будуть краще врегульовані у тому випадку, коли буде застосоване правило, яке краще враховує існуючу ситуацію, тобто при встановленні якого були враховані якісь особливі обставини, залишені поза увагою при формулюванні загального правила» [19, с. 203]. Далі Мірошниченко А. М. робить висновок про те, що для визнання норми спеціальною слід відповісти на запитання про те, чи виправдане встановлення спеціального положення якимись особливими мотивами.

У своїй статті Прокоп’єв Р.Є. згадує науковця М.І. Бару, який говорив про можливі два варіанти співвідношення норм права, а саме: взаємодія або заміщення. Прокоп’єв Р.Є. погоджується і зазначає, що, загальна та спеціальна норма є невіддільною одна від одної, оскільки формування спеціальної норми здійснюється на основі загальної. Проте їх дія разом хоча й може здійснюватися паралельно, але, на нашу думку, вони вже не можуть бути рівними, тобто одночасно та однаково регулювати ті чи інші суспільні відносини. Якась із таких норм буде все ж переважаючою, домінуючою. [20, с. 89]

Тож, ми розуміємо що основні положення Постанови №1070 та Постанови №1764 в частині попередньої оплати відносяться до загальних норм, а Постанови №1275 – до спеціальних.

Аналогічно на загальні і спеціальні норми можна ділити й норми одного й того ж нормативно-правового акту. Так у п.3 Постанови №1275 підпункт 4, відповідного до якого оборонні закупівлі товарів, робіт і послуг, що розпочаті до набрання чинності цією постановою, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою, є загальною нормою, а підпункт 2, відповідно до якого період дії правового режиму воєнного стану не зараховується до строку, на який державними замовниками у сфері оборони була здійснена попередня оплата за державними контрактами (договорами) на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладеними з вітчизняними суб’єктами господарювання, зокрема до 24 лютого 2022 р., слід вважати спеціальною нормою. Так, якщо за загальним правилом оборонні закупівлі товарів, робіт і послуг, що розпочаті до набрання чинності цією постановою, мають завершуватися в порядку, що діяв до набрання чинності Постановою № 1275, то це загальне правило не застосовується в частині строків, на які була здійснена попередня оплата за такими закупівлями, оскільки в цьому разі передбачена дія спеціальної норми, а саме – підпункту 2. Протилежна точка зору унеможливлювала б застосування підпункту 2 і він був би нікчемним у сенсі його правозастосування, що само по собі є неприпустимим з точки зору юридичної техніки.

Водночас у цьому разі слід говорити не про взаємодію вказаних норм, а саме про їх заміщення, оскільки при взаємодії мали би застосовуватися присічні строки надання попередньої оплати, із зарахуванням в них періоду дії правового режиму воєнного стану. Проте, як видно зі змісту пп.2 п.3 Постанови №1275, вони не можуть повністю враховувати період дії правового режиму воєнного стану, оскільки в такому разі довелося б ігнорувати імперативну норму, якою встановлено фіксовані строки попередніх оплат.

Також пропонуємо розглянути зазначені норми у часовому розрізі, тобто у які часові проміжки вони діють та припиняються.

Відповідно до теорії держави та права норми права поділяються за таким критерієм:

За строки дії в часі:

– постійні – норми невизначеної в часі дії;

– тимчасові – норми визначеної в часі дії [21, с. 286].

Проте, О.Ф. Скакун, яка пропонує класифікацію норм за строком дії:

-постійні,

-тимчасові,

-надзвичайні [21, с. 163];

Схожої думки притримаються також і науковці М.В. Цвік і О.В. Петришин, які, здійснюючи класифікацію законів, зазначають, що за часом дії виокремлюють постійні закони (закони, розраховані на тривалий (необмежений) строк дії) і тимчасові закони (закони, прийняті на визначений у часі строк дії). Однак особливим видом, на думку згаданих учених, є надзвичайні закони, тобто акти, що приймаються за надзвичайних обставин і призупиняють дію чинних у відповідній сфері нормативних актів. Такі закони покликані гарантувати безпеку громадян у разі війни, катастроф, епідемій, необхідності захисту конституційного ладу у зв’язку зі спробою захоплення державної влади шляхом насильства тощо [22, с. 286].

На думку Баранчука А.О., надзвичайні закони покликані стабілізувати ситуацію шляхом скасування чинної системи законодавства, а не приймаються з метою розвитку тих чи інших законів [23, с. 17]. Якщо ж дія надзвичайного закону є тимчасовою, то тимчасовим є й скасування ним дії загального закону.

До особливостей надзвичайних законів можна віднести його функції, на думку В.В. Савенка, зміст регулятивної функції – це зміст правової форми дії закону, що виявляється у здатності врегульовувати правовідносини завдяки встановленню правового статусу осіб, тобто наданню відповідним категоріям певних прав і визначення для них кола обов’язків [24, с. 150].

Також, як зазначає Конституційний Суд України, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше [13].

В іншому рішенні Конституційний Суд України зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) – «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) – «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Імператив надання дієвості принципові верховенства права (правовладдя) вимагає одночасного застосування всіх трьох класичних формул [14].

Таким чином, Постанова №1275 є надзвичайним нормативно-правовим актом, покликаним стабілізувати ситуацію, зумовлену воєнним станом. Норми цієї статті в частині попередньої оплати є спеціальними та надзвичайними, адже покликані гарантувати безпеку громадян, захищати конституційного лад, територіальну цілісність тощо під час воєнного стану.

Оскільки під час воєнного стану через ряд об’єктивних обставин складно гарантувати своєчасність, наявність ресурсів та людського потенціалу для виконання оборонних функцій, Законом про закупівлі і уповноважено Кабінет Міністрів України оперативно реагувати на особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану у формі постанов.

Отже, положення пп.2 п.3 Постанови №1275, в період дії правового режиму воєнного стану мають перевагу (пріоритет) над Постановою №1070 та Постановою №1764 в частині порядку визначення строку користування попередньою оплатою, яка надана державним замовником за державним контрактом (договором) на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладеним з вітчизняним суб’єктом господарювання.

Тобто, у строк надання попередньої оплати не зараховується період дії правового режиму воєнного стану.

Питання №2. Чи буде починатися відлік наданого державним замовником строку користування попередньої оплати (авансу) у 3 (три), 12 (дванадцять) або 24 (двадцять чотири) місяці за державним контрактом (договором) на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладеними з вітчизняними суб’єктами господарювання, зокрема до 24 лютого 2022 року за умови, що користування попередньою оплатою повністю або частково відбувається в період дії правового режиму воєнного стану?

Розпочнемо із дослідження поняття «строк». Оскільки Законом про оборону, Постановою №1070, Постановою №1764, Постановою №1275 та іншими спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють ці правовідносини, його не закріплено, підлягає застосуванню аналогія закону.

Відповідно до ст.ст. 251, 252 ЦКУ строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Отже, строк – це період, який може спливати, закінчуватися, а періодом – момент, який може наставати, але не може спливати, закінчуватися, бути довгим чи коротким, вимірюватися одиницями часу (година, день, місяць, рік…).

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Тобто логічним є твердження про те, що кожен строк має принаймні два терміни: початок його перебігу та закінчення.

Згідно зі ст. 253 ЦКУ перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Строки розглядаються за їх місцем у системі юридичних фактів цивільного права. Найчастіше їх відносять до подій, маючи на увазі закінчення часу (строку). Строк обмежує дію суб’єктивних прав та обов’язків у часі. Оскільки права та обов’язки частіше виникають за волею їхніх носіїв, то вольовий характер мають і строки, які обмежують їхню дію у часі. Особливо, коли йдеться про диспозитивний характер правовідносин.

Конкретні строки здійснення та захисту цивільних прав передбачаються нормою закону, але закон також має вольовий характер як юридичний вияв державної волі. Строки, встановлені законом, стають обов’язковими для суб’єктів правовідносин або внаслідок того, що закон забороняє їхнє скорочення за угодою сторін (наприклад, строки позовної давності), або тому, що сторони не використали надану їм можливість визначити строк на свій розсуд (наприклад, збільшити гарантійний строк). Не викликає сумніву вольовий характер строків, установлюваних самими учасниками правовідносин або за рішенням суду чи іншого юрисдикційного органу [26].

Як результат вольових і усвідомлених юридичних дій суб’єктів права строки мають відбиток суб’єктивного, але, будучи встановленими суб’єктивно, надалі вони існують уже об’єктивно. У сфері цивільно-правових відносин юридичне значення має не закінчення часу взагалі, а закінчення певного строку, а точніше – настання певного моменту в часі. Перебіг і обчислення строків у цивільному праві відбуваються за правилами, встановленими за волею законодавця. Серед обставин, які впливають на перебіг строків, законодавець передбачає і вольові дії учасників правовідносин або державних органів. Цивільно-правові строки є часовою (темпоральною) формою руху цивільних правовідносин, формами існування і розвитку суб’єктивних прав та обов’язків, що є їх змістом. Суб’єктивне право та обов’язок являють собою можливість або необхідність здійснення їх носіями будь-яких дій або утримання від їх вчинення.

Змістом строку є дія або подія. Поза цими фактами встановлення та існування строків не мають сенсу. Тому настання або закінчення строку набуває значення не саме по собі, а в сукупності з подіями чи діями, що вчиняються або настають, для яких цей строк встановленою [27].

Межу між поняттями «строк» та «термін» може бути проведено лише з певною мірою умовності. По-перше, на відміну від терміну, строку властива тривалість, по-друге, строки містять у собі початковий і кінцевий терміни, що відмежовують їх у часі. Тобто будь-який строк повинен бути довгим чи коротким, на відміну від терміну. Крім того, фізична (астрономічна) тривалість терміну, на відміну від строку, не має юридичного значення через відсутність самої тривалості.

Таким чином, розмежування строків та термінів може бути проведене за такими напрямами: за довжиною, за юридичним значенням тривалості та за можливістю вимірювання (строк – це відстань від початкового терміну до кінцевого).

Невипадково перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Строки і терміни не повинні включатися до системи юридичних фактів, оскільки вони являють собою розташування у часі (тривалість) певних юридичних фактів один до одного. Розмежування строків та термінів здійснюється залежно від тривалості (будь-який строк є довшим за термін, який взагалі не має тривалості), її юридичного значення (на відміну від термінів, тривалість строків має юридичне значення) та складу (строк завжди містить початковий та кінцевий терміни). Необхідно розрізняти терміни, що входять до складу строків, та терміни, що не входять до їх складу. Тобто, якщо будь-який строк є складним поняттям, що містить у собі початковий і кінцевий терміни, то термін може існувати як у складі строку, так і самостійно [28].

Знову ж таки, аналізуючи перебіг того чи іншого строку доцільно звернутися за аналогією і до положень обчислення позовної давності з цього приводу.

Так, відповідно до ст. 256 ЦКУ позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 263 ЦКУ перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред’явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов’язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Як наголошував Гуйван П.Д., ні початку, ні переривання (зупинення) давнісного строку, який не починав свій перебіг, відбутися не може [29].

Отже, п. 1 Постанови №1070 установлює, що розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ) у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату в разі закупівлі:

товарів, робіт і послуг за поточними видатками – на строк не більше трьох місяців;

Отже, відлік наданого державним замовником строку користування попередньою оплатою (авансом) у 3 (три), 12 (дванадцять) або 24 (двадцять чотири) місяці за державним контрактом (договором) на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладеними з вітчизняними суб’єктами господарювання, зокрема до 24 лютого 2022 року за умови, що користування попередньою оплатою повністю або частково відбувається в період дії правового режиму воєнного стану буде призупинений і продовжений після закінчення правового режиму воєнного стану.

Цей висновок стосується тих випадків, коли строк попередньої оплати почав свій перебіг і до 24 лютого 2022 року та не закінчився станом на цю дату. А сама конструкція пп.2 п.3 ПКМУ №1275 передбачає неврахування строку дії періоду воєнного стану не лише з дати прийняття ПКМУ №1275, 11 листопада 2022 року, а й у всьому періоді дії правового режиму воєнного стану. По це свідчить поширення дії цієї норми на державні контракти (договори) на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладені з вітчизняними суб’єктами господарювання, зокрема до 24 лютого 2022 р.

Якщо ж до початку правового режиму воєнного стану цей відлік не розпочався, то такий відлік розпочнеться вже після закінчення цього правового режиму.

Питання №3. До яких саме контрактів (мається на увазі до тих, які були укладені до 24.02.2022 року чи після 24.02.2022 року) застосовується період дії правового режиму воєнного стану дія положення пп.2 п.3 Постанови №1275 щодо порядку користування (обрахунку строку попередньої оплати) попередньою оплатою, яка була надана державними замовниками на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладеними з вітчизняними суб’єктами господарювання?

Відповідаючи на це питання слід повторно наголосити на тому, що Постановою №1275 відповідно до статті 30 Закону України «Про оборонні закупівлі», абзацу сьомого підпункту 1 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 24 лютого 2023 р. № 2958-IX «Про внесення змін до Закону України «Про оборонні закупівлі» щодо запровадження прозорості в оборонних закупівлях (крім відомостей про закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення, що становлять державну таємницю) із забезпеченням захищеності державних замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України затверджує:

особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану;

Серед іншого, пп. 2 п. 3 Постанови №1275 установлено, що період дії правового режиму воєнного стану не зараховується до строку, на який державними замовниками у сфері оборони була здійснена попередня оплата за державними контрактами (договорами) на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладеними з вітчизняними суб’єктами господарювання, зокрема до 24 лютого 2022 р.

Під час тлумачення цієї норми права слід знову вдатися до застосування аналогії закону, а саме до правил тлумачення змісту правочину.

Відповідно до ст. 213 ЦКУ зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з’ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Слід згадати деякі положення із праці Лепіш Н.Я. Слово «тлумачити» в українській мові означає «визначити зміст, роз’яснити, з’ясувати суть чого-небудь; давати якесь пояснення» або «висвітлювати певним чином, розуміти так чи інше що-небудь; трактувати».

Тлумачення правових норм виступає механізмом для з’ясування справжнього змісту правового припису, подолання колізій та прогалин у законодавстві.

Крім цього, без тлумачення неможливе і створення нових приписів, оскільки в розвинутій системі законодавства, більшість тих норм, що знову видаються, пов’язані з вже існуючими законодавчими положеннями [30].

У практиці тлумачення норм права з метою з’ясування їх змісту використовуються різні способи. Під способами тлумачення норм права слід розуміти сукупність прийомів і засобів, що використовуються для встановлення змісту норм права.

Кожний спосіб тлумачення дозволяє по-своєму, певним чином, підійти до аналізу норми права, що інтерпретується. Усі способи не відокремлюються штучно один від одного, а діють у тісному зв’язку, доповнюють один одного. Те, чого неможливо з’ясувати за допомогою одного способу тлумачення, з’ясовується за допомогою іншого. Поєднані разом усі способи тлумачення дають повне уявлення про закон або окрему норму права. Кожний спосіб тлумачення спрямований на з’ясування певної грані права, якогось його аспекту. Спочатку з’ясовується словесний вираз норм права, потім – її взаємозв’язок з іншими правовими нормами, далі – її історичний розвиток, видозміни тощо.

Можна виділити основні способи тлумачення норм права, розкривши їх зміст:

З’ясування сенсу закону завжди розпочинається із граматичного (філологічного, мовного) способу тлумачення. При граматичному тлумаченні постає завдання з’ясувати значення окремих слів, з яких складається норма права, розкрити юридичні поняття і спеціальні терміни, з’ясувати значення речень, за допомогою яких викладається правова норма, її вимоги в цілому. При цьому важливе значення має врахування розділових знаків і сполучників.
Логічний спосіб тлумачення – це дослідження логічної структури окремих норм права за допомогою правил формальної та діалектичної логіки. Предметом аналізу при цьому є не самі слова, а сукупність слів, їх співвідношення між собою. Використовуються такі логічні прийоми як логічне перетворення, виведення вторинних норм, висновки «a fortiori», висновки з понять, висновки за аналогією, висновки від протилежного, доведення до абсурду тощо.
Системний спосіб тлумачення – це з’ясування змісту норм права у взаємозв’язку з їх місцем і значенням у певному нормативно-правовому акті, інституті, галузі права в цілому. Щоб правильно усвідомити ту або іншу норму права, необхідно врахувати цілу низку інших норм, що регулюють суміжні суспільні відносини. Системне тлумачення дозволяє виявити факти колізій (протиріч) між нормами права. Цей спосіб тлумачення важливий при застосуванні норми права за аналогією, оскільки допомагає знайти норму, найбільш близьку за своїм змістом до конкретного випадку. До цього способу звертаються при реалізації бланкетних і відсилочних норм права.
Спеціально-юридичний спосіб тлумачення – це дослідження техніко-юридичних засобів і прийомів викладення волі суб’єкта правотворчості, що ґрунтується на спеціальних знаннях юридичної науки, перш за все, юридичної техніки. Цей спосіб включає в себе низку прийомів:

нормативне тлумачення, тобто таке усвідомлення волі суб’єкта правотворчості, при якому встановлюється нормативність правила поведінки;

конструктивне тлумачення, тобто усвідомлення особливостей юридичної конструкції (при тлумаченні норм договору необхідно з’ясувати вид цього договору);

визначення галузевої приналежності норм права;

термінологічне тлумачення – з’ясування значення та змісту термінів, наприклад, «пеня», «штраф», «застава» та ін. [31].

Відповідно до п. 2 Порядку випробувань дослідно-конструкторська робота – сукупність робіт із створення конструкторської і технологічної документації, виготовлення та випробування дослідного або головного зразка, що виконуються згідно з тактико-технічним завданням державного замовника.

Повертаючись до преамбули Закону про закупівлі. Цей Закон визначає загальні правові засади планування, порядок формування обсягів та особливостей здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, а також порядок здійснення державного і демократичного цивільного контролю у сфері оборонних закупівель.

Повторно слід згадати і деякі положення ст.30 Закону про закупівлі. Так, особливості здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності державних замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених цієї статтею.

Цими принципами є:

конкурентність;

ефективність використання коштів, результативність;

запобігання корупції, зловживанням та дискримінації;

Зважаючи на викладене, слід, все ж виходити із суті та мети прийняття Постанови №1275, яка також була розкрита у відповідях на попередні питання. А саме йдеться про адаптацію правовідносин до умов правового режиму воєнного стану, коли певна сукупність об’єктивних обставин (кадрові питання, енергозабезпечення, повітряні тривоги, інше…) впливають на можливість виконання зобов’язань таким чином, що унеможливлюють не лише їх належне, а саме вчасне виконання, а й навіть унеможливлюють прогнозування строків такого виконання зобов’язань, на відміну від мирного періоду.

На переконання експерта, Кабінет Міністрів України доповнив ПКМУ №1275 підпунктом 2 пунктом 3, оскільки передбачав, що в ході виконання державних контрактів, визначені державними замовниками строки користування попередньою оплатою та строки виконання робіт/заходів можуть коригуватися (переноситись) в силу незалежних від виконавців причин (знищення виробничих потужностей внаслідок ракетних обстрілів, простої підприємств через повітряні тривоги, тощо), і у зв’язку з цим, Кабінетом Міністрів України і було прийнято вищезазначені зміни з метою виконання державних контрактів з оборонних замовлень.

Вдаючись до тлумачення відповідних норм, слід дійти висновку, що дата укладення договору про закупівлю не відіграє вирішального значення для застосування положень пп. 2 п. 3 Постанови №1275. Адже ця норма права стосується строку авансування, який міг передбачатися і договором, укладеним до 24.02.2024, проте його умови могли б визначати і визначають надання авансу і після цієї дати.

Отже, в період дії правового режиму воєнного стану дія положення пп.2 п.3 Постанови №1275 щодо порядку користування (обрахунку строку попередньої оплати) попередньою оплатою (авансом), яка була надана державними замовниками на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладеними з вітчизняними суб’єктами господарювання, може застосовуватись і до контрактів, які були укладені як до 24.02.2022, так і після 24.02.2022. Визначальним критерієм у цьому разі є уведення режиму воєнного стану під час перебігу строку надання попередньої оплати.

ВИСНОВКИ:

Постанова №1275 є надзвичайним нормативно-правовим актом, покликаним стабілізувати ситуацію, зумовлену воєнним станом. Норми цієї статті в частині попередньої оплати є спеціальними та надзвичайними, адже покликані гарантувати безпеку громадян, захищати конституційного лад, територіальну цілісність тощо під час воєнного стану.

Положення пп.2 п.3 Постанови №1275, в період дії правового режиму воєнного стану мають перевагу (пріоритет) над Постановою №1070 та Постановою №1764 в частині порядку визначення строку користування попередньою оплатою, яка надана державним замовником за державним контрактом (договором) на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладеним з вітчизняним суб’єктом господарювання.

Тобто, у строк надання попередньої оплати не зараховується період дії правового режиму воєнного стану.

Відлік наданого державним замовником строку користування попередньою оплатою (авансом) у 3 (три), 12 (дванадцять) або 24 (двадцять чотири) місяці за державним контрактом (договором) на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладеними з вітчизняними суб’єктами господарювання, зокрема до 24 лютого 2022 року за умови, що користування попередньою оплатою повністю або частково відбувається в період дії правового режиму воєнного стану буде призупинений і продовжений після закінчення правового режиму воєнного стану.

В період дії правового режиму воєнного стану дія положення пп.2 п.3 Постанови №1275 щодо порядку користування (обрахунку строку попередньої оплати) попередньою оплатою (авансом), яка була надана державними замовниками на виконання дослідно-конструкторських (науково-дослідних), технологічних робіт оборонного призначення та заходів з підготовки виробництва товарів оборонного призначення, укладеними з вітчизняними суб’єктами господарювання, може застосовуватись і до контрактів, які були укладені як до 24.02.2022, так і після 24.02.2022. Визначальним критерієм у цьому разі є уведення режиму воєнного стану під час перебігу строку надання попередньої оплати.

Додатки:

Копія Диплома кандидата юридичних наук ДК № 034635;
Копія Атестата доцента ДЦ № 046372;
Витяг з Постанови Пленуму Верховного Суду № 3 від 07.02.2020.

Склав: Єфімов Олександр Миколайович,

доцент, доктор філософії права (кандидат юридичних наук), доцент кафедри цивільного та трудового права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної Ради Верховного Суду.

___ грудня 2024 року