Продаж частки у ТОВ фізичній особі: ПДФО і ВЗ

EXPERTUS. Головбух

Питання: Підприємство ТОВ1 має інвестиційну частку у ТОВ2 100%. Чисті активи (власний капітал) ТОВ2 складає 12 000 400 грн = Статутний капітал 400 грн. + нерозподілений прибуток 12 000 000 грн.

ТОВ1 хоче продати свою частку у ТОВ2 фізичній особі.

Запитання: Чи може ТОВ1 продати корпоративні права у ТОВ2 фізичній особі за 400 грн.

І чи виникнуть податкові наслідки з такої операції у фізичної особи?

Чи буде юридична особа податковим агентом при цій операції?

З якою ознакою доходу включати в 4-ДФ?

Відповідь: Згідно зі ст.21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (далі – Закон про ТОВ) учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників. Відповідне положення може бути внесене до статуту або виключене з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Продаж учасником частки за ціною нижче її ринкової чи навіть номінальної вартості у вказаних нормах не передбачено як підстава для заборони такого продажу. Таким чином, продаж учасником – юридичною особою частки фізичній особі не передбачає ніяких наслідків як для продавця, так і для самого ТОВ. Окрім того, що в аналітичному обліку в розрізі учасників відбудуться відповідні зміни, загальне сальдо залишиться незмінним.

Стосовно оподаткування фізичної особи – покупця слід виходити з того, що це питання врегульовано п.170.2 ст.170 ПКУ. Відповідно до зазначеної норми облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року. Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу (крім операцій з деривативами).

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Позитивне значення у фізичної особи – покупця частки може виникнути лише у тому разі, коли частка буде продана за ціною, вище ціни придбання.

При цьому корпоративні права включаються в поняття «інвестиційний актив».

Відповідно до п.38.2 ст.38 ПКУ сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом, або представником платника податку.

Однак у випадку придбання інвестиційного активу фізичною особою продавець – юридична особа не виступає податковим агентом з двох причин. По-перше, обов’язок самостійного декларування та сплати ПДФО ПКУ покладає на фізичну особу. По-друге, в цьому випадку юридична особа не виплачує дохід фізичні особі, а отримує оплату вартості частки.

Декларацію за наслідками звітного податкового року платник ПДФО має подати до 1 травня наступного року (пп.49.18.4 ПКУ). А сплатити самостійно нарахований ПДФО така фізична особа має до 1 серпня року, що настає за звітним (п.179.7 ПКУ). Проте, доки фізична особа не здійснить продаж придбаної за 400 грн. частки у ТОВ2 підстав для обрахунку інвестиційного прибутку немає.

Оскільки суми інвестиційного доходу включаються до загального оподатковуваного річного доходу, то вони є ще й об’єктом оподаткування військовим збором відповідно до п. 16¹ підрозд. 10 розд. XX ПК. Військовий збір було встановлено тимчасово (ще у 2014 році), до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України. Наразі ставка ВЗ – 5%.

А тепер щодо ризиків.

На практиці під час податкових перевірок представника контролюючого органу можуть визнати юридичну особу – продавця корпоративних прав податковим агентом щодо сплати ПДФО та ВЗ з різниці між номінальною вартістю частки і ціною її продажу фізичній особі.

І це неправильно, оскільки ПКУ чітко визначає, що інвестиційний прибуток виникає лише після продажу такої частки покупцем за ціною, вищою від ціни придбання, та обов’язок обрахувати, задекларувати та сплатити відповідний податок покладається на того, хто такий інвестиційний актив придбав та потім продав, а не на того, у кого такий інвестиційний акт був придбаний.

До того ж це і не логічно. Ну просто уявіть собі, що фізична особа, яка придбала частку в ТОВ за ціною нижче номінальної вартості, на наступний день продає цю частку іншій особі за номінальною вартістю. У такому разі вона отримає інвестиційний прибуток у розмірі різниці між ціною продажу та ціною придбання частки. І цей прибуток був тотожний базі оподаткування, яку податківці також хочуть оподаткувати але у продавця, як податкового агента. В результаті матимемо подвійне оподаткування одного й того ж об’єкта. Тому й не логічно.

Але якщо юридична особа вважає, що різниця між ринковою вартістю проданої частки та ціною її продажу є доходом покупця та «прагне» увійти в роль податкового агента, то в такому разі така юридична особа – продавець має подати звіт за формою 4-ДФ та з вказаної різниці сплатити (зважте, не утримати і сплатити, а сплатити) ПДФО і ВЗ.

Оскільки, на думку автора, це є неправильним, то правильної відповіді на питання про те, з якою ознакою такий «дохід» включати у звіт 4-ДФ немає. Якщо ж керуватися «логікою» контролюючого органу, то «логічно» вказати ознаку 112.

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді