Відмова в наданні медпослуги

Питання: Чи має право заклад охорони здоров’я відмовити пацієнту в наданні медичної послуги з підстав, що вона не підлягає оплаті з боку НСЗУ, зокрема у випадках:

якщо пацієнт має направлення від сімейного лікаря, тоді як оплату за відповідним пакетом Програми медичних гарантій передбачено лише за направленням від профільного спеціаліста;
якщо в межах пакета НСЗУ фінансує лише окремі (наприклад, 2 з 10) суміжні послуги;
або у разі наявності інших обмежень, передбачених умовами договору з НСЗУ чи офіційними роз’ясненнями, зокрема листами служби?

Відповідь:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (далі – ЗУ «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення») програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) – програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами;

Згідно з ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» програмою медичних гарантій визначаються перелік та обсяг медичних послуг, лікарських засобів та медичних виробів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України. Медичні послуги, лікарські засоби та медичні вироби, не включені до програми медичних гарантій, не підлягають оплаті за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію програми медичних гарантій, але можуть покриватися за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію відповідних державних програм та заходів, місцевих бюджетів, медичного страхування, юридичних і фізичних осіб та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» пацієнти мають право на отримання необхідних їм медичних послуг, медичних виробів та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію програми медичних гарантій, у надавачів медичних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Основ законодавства України про охорону здоров’я фінансове забезпечення охорони здоров’я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.

Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій, пов’язаних із спеціалізованою, паліативною медичною допомогою та реабілітаційною допомогою, здійснюється за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, або лікуючого лікаря в порядку, передбаченому законодавством, крім випадків, якщо згідно із законодавством направлення лікаря не вимагається.

Відповідно до офіційного роз’яснення МОЗ від 01.06.2022 пацієнт має право отримати медичну послугу безоплатно, якщо:

Вона входить до переліку безоплатних послуг у межах Програми медичних гарантій. Отримати детальну інформацію про те, що входить у гарантований безоплатний пакет, можна в контакт-центрі НСЗУ за номером 16-77. Наразі на офіційному сайті НСЗУ ці дані закриті з міркувань безпеки.
Заклад уклав договір з НСЗУ на відповідну послугу. За договором з НСЗУ працює більшість комунальних медзакладів – міські, районні та обласні лікарні, спеціалізовані медзаклади, деякі приватні, лікарі-ФОП. Детальні адреси закладів також можна дізнатись в контакт-центрі НСЗУ.

Отже, медичні послуги, включені до Програми медичних гарантій, надаються пацієнтам безоплатно за умови, що: 1) вони входять до переліку послуг, затвердженого ПМГ; 2) заклад охорони здоров’я має чинний договір з НСЗУ на відповідний пакет; 3) пацієнт дотримався вимог, визначених законодавством, зокрема щодо наявності направлення від первинного або лікуючого лікаря, якщо таке передбачено. У разі, якщо послуга не передбачена чинною редакцією ПМГ або умови її безоплатного надання не дотримано, заклад охорони здоров’я має два законні варіанти дій:

відмовити у безоплатному наданні послуги,
запропонувати її на платній основі — за рахунок інших джерел фінансування, дозволених законодавством, зокрема коштів самого пацієнта, за його згодою.

Також, заклад охорони здоров’я надає медичні послуги на умовах публічного договору, а тому не має права відмовити пацієнту в наданні послуги, якщо той виявив намір оплатити її власним коштом у встановленому порядку.

Така правова позиція відповідає положенням статей 1, 4, 6 та 9 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та офіційним роз’ясненням МОЗ.

Ваші питання – наші відповіді. Звертайтеся і знаходьте вирішення разом з нами!

Катерина МАРЧЕНКО

Юристка Адвокатського об’єднання

«Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери»