Юрособа сплачує комунальні послуги за квартиру власника

EXPERTUS. Головбух

Питання: Який ще, вид договору, відмінний від договору оренди, можна укласти між фізичною особою – засновником та юридичною особою, для сплати комунальних послуг за квартиру?

Які при цьому виникають податкові наслідки?

Може, наприклад, передача засновником квартири для ведення господарської діяльності в майнове користування юридичній особі?

Або інше….?  

Відповідь: Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, об’єкт витрат – це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Отже, юридична особа може сплачувати комунальні послуги за квартиру засновника за будь-яким договором. Однак, у випадку, якщо квартира перебуватиме у власності та користуванні (де-юре) засновника – фізичної особи, то сплата комунальних послуг буде обов’язком фізичної особи. Юридична особа не володітиме та не користуватиметься квартирою, як власним активом, а тому витрати на сплату юридичною особою комунальних послуг будуть визнаватися додатковим благом засновника. Як результат, юридична особа не матиме право збільшити свої витрати, проте буде зобов’язана виступити податковим агентом щодо вказаної оплати і сплачувати за фізичну особу ПДФО 18% та військовий збір 5%.

Для того, щоб сплата комунальних послуг формувала витрати юридичної особи і не вважалася додатковим благом для засновника, оптимальним є продаж у власність юридичної особи або передача квартири до статутного чи додаткового капіталу юридичної особи. В такому разі юридична особа буде власником квартири як активу і витрати, пов’язані з такими активом, вважатимуться витратами юридичної особи.

Вартість такої квартири (сплачена коштами за договором купівлі-продажу чи у вигляді корпоративних прав у випадку внеску до статутного капіталу) буде підлягати амортизації, що також збільшуватиме витрати юридичної особи.

Дещо проблемним є право юридичної особи користування квартирою на відміну від права власності. За цивільним законодавством таке право може бути оплатним (найм/оренда) або безоплатним (позичка).

У випадку оренди юридична особа зможе формувати витрати як у розмірі періодичної орендної плати, так і в розмірі вартості комунальних послуг. Важливо правильно скласти договір оренди, в який правильно додати обов’язок юридичної особи сплачувати комунальні послуги безпосередньо їх постачальникам.

У випадку укладення договору позички плата за користування не сплачується. Згідно зі ст.827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

У такому разі є ризик того, що при податковій перевірці у разі безоплатного користування контролюючий орган нарахує дохід юридичної особи в розмірі вартості отриманої послуги з безоплатного користування квартирою.

Відповідно до закріпленого у ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» принципу превалювання сутності над формою, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Тому, будь-який договір будь-якого користування квартирою контролюючий орган розглядатиме з точки зору оренди (платне користування) чи позички (безоплатне користування).

Отже, враховуючи викладене і суть самого запитання, слід зазначити, що оптимальним у цьому разі є укладення договору купівлі-продажу квартири засновником своїй юридичній особі. За таким договором практично усувається ризик невизнання витрат, пов’язаних зі сплатою комунальних послуг та нарахуванням амортизації, а також ризик нарахування ПДФО і ВЗ з вартості комунальних витрат.

Пізніше, коли відпаде потреба сплати комунальних послуг юридичною особою, вона зможе продати цю квартиру назад власнику. Тобто за такої схеми відносин юридична особа буде власником квартири певний проміжок часу, протягом якого необхідно, щоб вона сплачувала комунальні послуги.

Є ще й варіант надання юридичною особою позики (поворотної фінансової допомоги) засновнику у розмірі, необхідному для сплати комунальних послуг. У такому разі комунальні послуги не збільшуватимуть витрати юридичної особи, але не виникатиме й обов’язок сплати ПДФО і ВЗ. Також слід пам’ятати, що таку позику потрібно буде вчасно повернути юридичній особі.

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов, Брожко та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді