Чи логічно приймати нормативний акт, який не запрацює?

Вітаю,

НБУ скасував свою вимогу для ФОПів не використовувати підприємницькі рахунки для здійснення платежів на особисті потреби (стор.2 Моніторингу від сьогодні). На сайті НБУ (https://bank.gov.ua/news/all/natsionalniy-bank-skasuvav-normu-pro-pererahuvannya-koshtiv-z-rahunkiv-fopiv-pislya-splati-podatkiv-i-zboriv) зазначено, що вимога здійснювати за поточними рахунками ФОПів лише ті розрахунково-касові операції, що не пов’язані із власними потребами, та право перераховувати кошти на власний рахунок після сплати усіх податків та зборів, викликала нерозуміння у бізнес-спільноти під час її застосування. Та «прислухаючись до думки банків та їхніх клієнтів, Національний банк скасував цю норму, аби усунути маніпуляції і можливі перешкоди для діяльності підприємців».

Проте питання мабуть не в тому, щоб усунути маніпуляції, а в тому, що виконати цю вимогу не могли ані банки, ані самі ФОПи. Наприклад, якщо ФОП купує собі нове авто, яким по дорозі на роботу завозить дитину у школу, то це власні потреби чи ні? Або ж ФОП – айтішник, який всю свою роботу, виконує у своїй квартирі. Оплата ним комунальних послуг, купівля чаю, кави… – це власні потреби чи підприємницькі?

Як відомо суди у разі притягнення до відповідальності ФОПів, не розмежовують їх майно на підприємницьке і не підприємницьке, то як можна розмежувати витрати на його придбання на власні та невласні??? До речі, податківці також не розмежовують.

Те, що вказана заборона була нереальною до виконання та окрім конфліктів між банками та ФОПами, інших наслідків вона би не мала, було відомо наперед, ще під час її прийняття.

Тому цілком логічне запитання: для чого ця заборона взагалі уводилася?

Олександр Єфімов,

Керуючий Партнер,  адвокат, аудитор

Підписатись на Моніторинг