Питання: Контрагент з нами розрахувався векселем в рахунок погашення заборгованості. На векселі встановлена дата платежу. Ця дата настане за місяць. Контрагент хоче розраховуватися з нами вже, але частинами. Наскільки я розумію, треба скласти акт пред’явлення векселя до платежу, але від сьогодні із зазначенням дати розрахунку. Чи відповідно до постанови НБУ № 403 від 05.09.2001 вексель має бути пред’явлений в розрахункову палату?
Відповідь: Відповідно до ст.195 Цивільного кодексу в Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: пайові цінні папери, які засвідчують участь власника таких цінних паперів (інвестора) у статутному капіталі та/або активах емітента (у тому числі активах, які знаходяться в управлінні емітента) та надають власнику зазначених цінних паперів (інвестору) право на отримання частини прибутку (доходу), зокрема у вигляді дивідендів, та інші права, встановлені законодавством, а також проспектом цінних паперів або рішенням про емісію цінних паперів; та боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов’язання.
Стаття 3 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23.03.2006 № 3480-IV борговими цінними паперами визнає цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов’язання. При цьому векселі віднесено саме до боргових цінних паперів.
Вексельний обіг в Україні регулюється Законом України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374-III та відповідно до його статті 1 – Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі – Уніфікований закон).
Законодавством передбачено фіксування факту виконання зобов’язання за векселем. Так, згідно зі ст.39 Уніфікованого закону платник за векселем, здійснюючи платіж за ним, може вимагати, щоб вексель був вручений йому держателем разом з розпискою про отримання платежу. При цьому у разі часткового платежу платник може вимагати, щоб відмітка про такий платіж була вчинена на векселі і щоб йому була видана про це розписка.
Слід врахувати, що вексельне законодавство не містить суворих формулювань, якій вчиняються на векселі, проте містить сувору вимогу щодо їх суті: написи на векселі повинні бути складені таким чином, щоб вони не припускали можливості їх подвійного тлумачення.
Тому на векселі, або в розписці про його погашення, у тому числі й часткове, має бути зазначено: «держатель векселя отримав 15 березня 2020 року від векселедавця/платника платіж за цим векселем у сумі ХХХ гривень. Підписи уповноважених осіб держателя векселя». Можливе й будь-яке інше формулювання, однак його суть і розуміння мають бути прямими й однозначними.
Норма ст.545 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого, прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку в повному обсязі. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов’язання.
Таким чином, і загальні норми права, що регулюють виконання зобов’язання за борговим документом, і спеціальні норми вексельного законодавства свідчать на користь того, що сам факт знаходження векселя у боржника за ним є підтвердженням факту повного виконання зобов’язання за такими векселем. Тож ані пред’являти вексель, ані передавати його платнику за ним при частковій оплаті не потрібно. Тим більше не потрібно складати акт пред’явлення, оскільки про дострокове пред’явлення взагалі не йдеться. Достатньо лише вчинити на векселі відповідний напис та/або видати платнику відповідну розписку.
Ані вексельне законодавство, ані загальне не містять спеціальних вимог щодо підпису у розписці чи на векселі у разі його погашення. У цьому разі можна стверджувати, що підпису керівника юридичної особи – отримувача платежу за векселем, має бути достатньо.
Проте для усунення будь-яких додаткових запитань як з боку контролюючих органів, так і з боку інших осіб, слід рекомендувати застосування аналогії закону. Так, відповідно до ст.5 Закону «Про обіг векселів в Україні» вексель від імені юридичних осіб підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель.
Тож, у якості рекомендації пропонується застосування цього правила й для підписання напису про погашення векселя як на самому векселі, так і в розписці.
Що стосується пред’явлення векселя в розрахункову палату, то слід мати на увазі що таки спосіб пред’явлення векселя до платежу є альтернативним, а не обов’язковим. Відповідно до ст.38 Уніфікованого закону держатель векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред’явлення повинен пред’явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. При цьому пред’явлення векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред’явленню для платежу.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про обіг векселів в Україні» установи банків та органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, які проводять розрахунково-касове обслуговування векселедавців простих векселів, трасатів (акцептантів) за переказними векселями, виконують функції розрахункових палат згідно зі статтею 38 Уніфікованого закону.
Порядок здійснення функцій розрахункових палат визначається:
для органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів – Кабінетом Міністрів України;
для установ банків – Національним банком України за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Тож, обов’язку пред’являти вексель для оплати в розрахункову палату, тим більше взагалі обов’язку пред’являти вексель для отримання дострокової часткової оплати чинне законодавство не передбачає.
Слід також мати на увазі положення ст.39 та ст.40 Уніфікованого закону, відповідно до яких держатель не може відмовитися від прийняття часткового платежу. Проте держатель векселя не може бути примушений прийняти платіж за ним до настання строку платежу. Платник, який здійснює платіж до настання строку платежу, робить це на свій власний страх і ризик.
Facebook Messenger
Skype
Telegram
Viber
WhatsApp
Електронна пошта
