Продаж нерозмитненого товару

Відповідь: Відповідно до ст.556 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Тобто продавець може продати не лише те майно, яке він вже має у власності, а й те майно, яке він набуде у власність в майбутньому. А відповідно до ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Для того, щоб продавець міг фактично передати товар покупцеві, тобто виконати своє зобов’язання за договором купівлі-продажу, необхідним є випуск товарів у вільний обіг на території України.

Згідно зі ст.4 Митного кодексу України вільний обіг – це обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку митних органів України (пп.6). А товари, що увезені на митну територію України та випущені для вільного обігу на цій території, набувають статусу українських товарів (пп.61).

При цьому існують підстави для відмови у випуску товару у вільний обіг. Так, згідно зі ст.48 МКУ митний орган відмовляє у випуску товару, якщо цей товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України. Водночас, товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України. А в разі неможливості достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне, спеціальне або додатковий імпортний збір), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита.

Згідно зі ст.76 МКУ товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів, а підтвердженням українського статусу товарів є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг. Отже, лише митна декларація, за якою товари випущено у вільний обіг може уможливити фактичне виконання продавцем обов’язку з передачі товару покупцеві.

Імпорт (випуск для вільного обігу) – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України (ст.74 МКУ). Цей режим може бути застосований до товарів, що надходять на митну територію України, та до товарів, що зберігаються під митним контролем або поміщені в інший митний режим, а також до продуктів переробки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території.

Для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати митному органу, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;

3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст.291 МКУ обов’язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими), за загальним правилом у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів:

а) при здійсненні митного оформлення товарів – з моменту закінчення митного оформлення;

б) якщо сплата не пов’язана із здійсненням митного оформлення товарів, – з моменту списання коштів з авансового рахунку при перерахуванні їх до державного бюджету.

Тобто для того, щоб імпортований товар був випущений у вільний обіг на митній території України обов’язковими умовами є надання документів на такий товар декларантом, та сплата митних платежів.

Водночас слід мати на увазі, що в документах на товар має бути вказаний декларант, яким відповідно до ст.4 МКУ визнається особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Таким чином, враховуючи, що в документах на товар, які надаються митним органам під час розмитнення товару, має бути вказана особа декларанта, а також те, що митні платежі мають бути сплачені за рахунок авансових платежів, внесених декларантом, слід дійти висновку про те, що у разі потрапляння товару під митний контроль і до його декларування змінити імпортера вкрай ускладнено. Тому такий товар імпортер-резидент може продати іншому резиденту в такий спосіб:

1. Шляхом заміни сторони зовнішньоекономічного договору до оформлення документів нерезидентом на перевезення. Це можна вчинити або шляхом укладення нового договору з нерезидентом та розірванням попереднього, або шляхом укладення тристороннього договору про заміну сторони в первісному договорі, не розриваючи його. В такому разі новий покупець матиме документи на товар, які він і подасть митному органу для розмитнення, тобто нададуть йому статус декларанта.
2. Шляхом включення в договір між резидентами умови про те, що резидент-продавець уповноважує резидента-покупця вчинити юридичні дії, спрямовані на розмитнення товару та випуску його у вільний обіг. В такому разі особа декларанта змінена не буде, а всі необхідні для розмитнення товару дії вчинить від імені декларанта покупець.

 Автор: О.Єфімов, Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді