Спільна діяльність: нюанси

Відповідь: Спочатку про юридичну суть спільної діяльності. Відповідно до ст.1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст.1131 ЦКУ).

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов’язання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв’язки.

Порядок відшкодування витрат і збитків, пов’язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.

Щодо відповідальності слід врахувати, що у разі якщо договір простого товариства пов’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов’язаннями незалежно від підстав їх виникнення (ст.1138 ЦКУ).

Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

Як видно з наведених вище вимог ЦКУ, договір про спільну діяльність є досить диспозитивним інститутом права. Іншими словами, користуючись принципом свободи договору (ст.6 і 627 ЦКУ), сторони такого договору можуть самостійно визначити ті права і обов’язки, які їм до вподоби і про які вони досягли згоди.

Варто лише мати на увазі, що відповідно до ст.6 ЦКУ сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Більше того, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Тому відповідь на питання про те, чи оформляти в оренду частину приміщення, в якому сторони договору про спільну діяльність цю діяльність здійснюють, залежить від того, про що сторони такого договору домовились, в чому полягає спільна діяльність та яку мету цієї діяльності вони переслідують.

Однак із запитання не зовсім зрозуміла суть спільної діяльності, особливо в частині надання сторонами спільної діяльності іншій стороні послуг за оплату. Якщо йдеться про те, що саме в цьому сторони й уявляють спільну діяльність, то в такому випадку слід зазначити, що цей договір є не договором про спільну діяльність, а договором надання послуг.

Відповідно до ст.235 ЦКУ удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, якщо буде встановлено, що сторони договору назвали його договором про спільну діяльність, а насправді мали на увазі договір з надання послуг, то в такому разі для них такий договір буде договором надання послуг незалежно від того, як вони його назвали.

Якщо ж сторони дійсно уклали договір про спільну діяльність, передбачили в ньому усі ті умови, які названі вище і відповідають спільній діяльності, але при цьому в такому договорі передбачили ще й можливість надання окремих послуг однієї стороною такого договору іншій стороні за плату, то в цьому разі йдеться про змішаний договір.

Відповідно до ч.2 ст.628 ЦКУ сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Іншими словами до відносин за таким договором про спільну діяльність застосовуватимуться положення ЦКУ, які регулюють і спільну діяльність і надання послуг.

  О.Єфімов,

Старший партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді