Підприємці, зареєстровані на окупованій території

От тому щодо ФОПів, податкова адреса яких «опинилася» в окупованому Скадовську чи в окупованому Бердянську, виникла така ситуація, яка прямими нормами ПКУ не врегульована. Але відповіді на ряд запитань давати треба. Таким запитаннями, наприклад, є:

1. Чи є співпраця з таким підприємцем ризикованою?
2. Чи виникає обов’язок у підприємства утримувати 18% ПДФО та 1,5% ВЗ при виплаті доходу такому ФОПу, якщо такий ФОП є спрощенцем?
3. Як такому ФОПу сплачувати єдиний податок та ЄСВ? На які рахунки?
4. Куди звітувати такому ФОПу?
5. Чи зобов’язаний ФОП змінити адресу реєстрації?

На деякі з цих запитань ДПС України спробувала дати відповідь у zir. Концептуальна відповідь ДПС така:

1. Здійснення господарської діяльності дозволяється виключно після зміни податкової адреси з окупованої на іншу територію України.
2. Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним.

При цьому ДПС посилається не лише на норми ПКУ, а й на Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (далі – Закон № 1207). З нього і почнемо.

Колізії законодавства про окупацію та окуповані території

Відповідно до ст.13 Закону № 1207 здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами – підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На відміну від звичайних нікчемних правочинів, такий правочин не може бути визнаний судом дійсним, оскільки на нього не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України забороняється.

Ліцензії, надані суб’єктам господарювання до набрання чинності вказаним Законом (а для територій України, що були тимчасово окуповані російською федерацією після набрання чинності цим Законом – до тимчасової окупації цієї території України) відповідно до закону про ліцензування видів господарської діяльності, документи (включаючи сертифікати), видані відповідно до закону до 1 січня 2018 року, та документи про відповідність, надані відповідно до Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», документи дозвільного характеру, надані згідно із Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»:

а) вважаються недійсними на тимчасово окупованій території;

б) можуть використовуватися для проведення господарської (підприємницької) діяльності на іншій території України до закінчення строку їх дії, у випадку перереєстрації таких суб’єктів на іншій території України, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику;

в) не можуть бути продовженими відповідно до законодавства України, крім випадків, коли до закінчення строку дії таких ліцензій (дозволів) здійснено деокупацію відповідної тимчасово окупованої території.

На товари, вироблені на тимчасово окупованій території, не може бути видано сертифікат українського походження.

Таким чином, якщо суб’єкт підприємницької діяльності зареєстрований на окупованій ворогом території, то укладений з ним правочин є нікчемним, тобто таким, що не породжує юридичних наслідків, розрахунки з ним унеможливлені, ліцензії на здійснення ним видів діяльності, що є необхідним для укладення відповідних договорів, не діють, товари, виготовлені на окупованій території, не визнаються товарами українського походження.

Зазначені вище положення Закону № 1207 застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього ж Закону. Саме до тимчасово окупованої території, щодо визнання якої окупованою зазначений Закон має свої критерії. Тож, коли Закон № 1207 говорить про окуповані території йдеться про:

1) сухопутну територію тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об’єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих російською федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) надра під зазначеними територіями, і повітряний простір над цими територіями.

Повна версія статті за посиланням: https://uz.ligazakon.net/?utm_source=360_ligazakon_net&utm_medium=menu_burger&_ga=2.74103314.1095510493.1629972308-2102391081.1583855090#/articles/EA016548

Автор: О.Єфімов, Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді