Орендна авто фізичної особи (ризики)

EXPERTUS. Головбух

Питання: Чим загрожує підприємству на ЄП 3 група 5% те, що ЮО орендує машину у фізичної особи, сплачує оренду, ПДФО, ВЗ, списує паливо, 20-ОПП подає, але договір оренди не посвідчений нотаріально? 

Відповідь: Зрозуміло, що в цьому разі, йдеться про те, що відповідно до ст.220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно зі ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. А згідно зі ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.799 ЦК України договір (оренди) найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. А договір найму (оренди) транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, договір оренди транспортного засобу, стороною якого (орендодавцем в нашому випадку) є фізична особа, вважається нікчемним, якщо він не посвідчений нотаріально. А, отже, такий договір не породжує юридичних наслідків.

Якби орендар перебував на загальній системі оподаткування, то податківці зменшили би суму витрат такого орендаря на суму сплаченої за нікчемним договором орендної плати. Та, враховуючи, що орендареві не потрібно вести облік витрат і такі витрати на його податкові зобов’язання ніяк не впливають, ризики в цьому плані швидше за все відсутні.

А от щодо орендодавця слід пам’ятати про право контролюючих органів звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами. (пп. 20.1.30. ст.20 Податкового кодексу України). І ця норма ПК України таки працює.

Наприклад, у справі № 160/14095/21 Верховний Суд (постанова від 25.07.2023) відмовив податківцям у стягненні в дохід держави коштів за недійсним правочином, лише тому, що податківці пропустили процесуальний строк для звернення до суду з таким позовом. Отже, ВС визнав за контролюючим органом право стягувати в судовому порядку кошти, отримані за недійсним правочином, і якби податківці той строк не пропустили, ВС стягнув би ті кошти.

І ще із сфери «фіскального креативу» можна було би уявити, що податківці не погодяться з тим, що пальне на таке авто було списано правомірно. Але пального таки не стало, воно ж кудись (з точки зору ПК України та податківців) ділося. Не здивуюсь, якщо податківці стверджуватимуть, що таке пальне було реалізовано без відповідної на те ліцензії та без права платника ЄП на таку операцію взагалі. А отже й право залишитися на спрощеній системі також підпаде під сумнів.

І як рекомендація: відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Тобто врятувати від зазначених вище наслідків та «фіскального креативу» податківців може зазначене судове рішення.

 

 

О. Єфімов,

Старший Партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери», доктор філософії права, доцент, адвокат, аудитор, доцент кафедри приватного права, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана